Русифікація – це певний вид культурної експансії росії, від якої дуже сильно постраждала Україна, а з наслідками бореться досі, пише Еспресо.Захід
Ціллю такої політики спочатку царської росії, згодом срср, а тепер росії була і є асиміляція українців (та інших народів) та зміцнення російської національно-політичної переваги над ними.
Звичайно, під удар передусім потрапляла мова. Здавалося, все почалося з малого – зміна закінчень прізвищ на російський лад: не Петренко, а Петров. Бо умовному Петренку важко було б знайти роботу чи підійматися кар’єрними сходинками через своє “меншовартісне” прізвище. Це також стосується вулиць, назв міст, перекручування українських слів і зміна їхніх значень, імен. У цьому матеріалі йтиметься саме про імена, а конкретно – про чоловічі.
Як пише філологиня Ольга Васильєва, в українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. Тому українською правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
“На Полтавщині столітня бабуся називала свого внука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість “Толіки” та “Віталіки” — це суржикізми й наслідок pycифiкaції”, – розповідає вона.
Щоб не потрапити у пастку русифікації, тримайте список правильних скорочень імен українською:
- не Ваня, а Ванько, Іванко або Івась;
- не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась;
- не Юра, а Юрко, Юрчик або Юрась;
- не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;
- не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь;
- не Паша, а Павлик або Павлусь;
- не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;
- не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;
- не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;
- не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;
- не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;
- не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;
- не Олєжа, а Олежко, Олько або Лесь, Лесик;
- не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько;
- не Нікіта, а Микитка або Микитко;
- не Коля, а Миколка або Колько;
- не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;
- не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;
- не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;
- не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;
- не Жора, а Горко або Гошко;
- не Гера, а Германко або Герко;
- не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;
- не Дєня, а Дениско або Денько;
- не Тьома, а Артемко або Темко;
- не Тіма чи Тімоша, а Тимко;
- не Вася, а Василько, Васьо або Васько;
- не Марік, а Марик або Марко;
- не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;
- не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;
- не Боря, а Борик, Борко або Бориско;
- не Слава чи Славік, а Славик або Славко;
- не Владя чи Владік, а Владик або Владко;
- не Толя чи Толік, а Толик або Только;
- не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;
- не Вітя, а Вітик або Вітько;
- не Федя, а Федусь або Федько;
- не Вова, а Володик або Володько;
- не Сєрьожа, а Сергійко;
- не Кірюша, а Кирилко;
- не Ігорьоша, а Ігорко;
- не Глєбушка, а Глібко;
- не Іллюша, а Ілько;
- не Льова, а Левко;
- не Сєва, а Севко.
Як додає філологиня, українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 років.
Популярні імена сьогодення
За даними Мін’юсту, в першому півріччі 2023 року найпопулярнішими чоловічими іменами є:
- Андрій;
- Богдан;
- Володимир;
- Василь;
- Данило;
- Іван;
- Матвій;
- Микола;
- Олександр;
- Ярослав
Рідкісні чоловічі імена:
- Гордій;
- Цвітан;
- Радослав;
- Святогор;
- Яків;
- Бажен.
