Його постать – неординарна. І не лише тому, що він – з невеликої когорти українських письменників, твори яких викликають щиру посмішку. Але й тому, що, переживши переслідування, арешти, ув’язнення і 10 років таборів, ця людина не втратила почуття гумору та смак до життя…
Цього року, 13 листопада, Україна відзначила 128-му річницю з дня народження Павла Губенка, який відомий під псевдонімом Остапа Вишні.
Український контент пропонує згадати деякі з фрагментів його творчості і усміхнутися…
Народився на полтавському хуторі Чечва. Вивчився на фельдшера і навіть працював у хірургічному відділі лікарні. Однак згодом розпочав журналістську та літературну роботу. Писав кумедно і ємко.
У 1919 році був заарештований вперше. Приводом стало його перебування у Кам’янці-Подільському – останньому місці перебування уряду УНР. Саме тут у газеті українських соціалістів-революціонерів з’явилися перші фейлетони журналіста-початківця. Лише заступництво редактора газети дозволило йому вийти з в’язниці у 1921 році.
Того ж року в літературі засяяла зірка Остапа Вишні. Його усмішки здобули неабияку любов читачів. Вже за вісім років тираж книжок Вишні сягав майже двох мільйонів примірників. На той час це було нечувано.
У грудні 1933 року Остапа Вишню заарештували вдруге. Цього разу – за підозрою у підготовці теракту. Письменника засудили до смертної кари, але згодом вирок замінили десятьма роками в таборах.
Додому письменник повернувся за десять років… Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року. Кажуть, що, навіть перебуваючи на смертному одрі, він не припиняв жартувати.
