Ратуша старовинного королівського міста Жовкви є однією з прикрас центру міста. Проте на відміну від багатьох інших об’єктів, розташованих на головній площі міста, ця споруда не «дихає сивою давниною». Тому що побудована вона менше сотні років тому, хоча й на давніших фундаментах. Але і за цей короткий період творіння співця модерного стилю ар-деко Броніслава Віктора встигла стати одним із символів стародавньої Жовкви. Про це розповідає Край.
У нинішньої жовківської ратуші було принаймні дві попередниці. Зважаючи на те, що Жовква отримала магдебурзьке право у 1603 році, спорудження першої з них варто віднести приблизно до цього часу. Відомо, що була вона дерев’яною або фахверковою і розміщувалася, за тодішнім звичаєм, посеред ринкової площі. Ця споруда згоріла під час пожежі 1632 року.
Другу, уже муровану ратушу звів у 1687 році Петро Бебер – придворний архітектор короля Яна ІІІ Собеського, будівничий жовківської синагоги та верхнього ярусу вежі Корнякта у Львові. Це була ренесансна споруда з вежею та балконами-галереями, увінчана флюгером з гербом короля Яна III – «Яніною». Зверху на стіні будівлі був розташований сонячний годинник, а знизу — взірець аршину з написом «Міра мірою – вічна, продаж і купівля – тимчасові» та зображення картини Страшного суду, як нагадування про розплату за нечесну торгівлю та порушення інших правил міського життя. Ратуша Бебера простояла до 1832 року, коли її розібрали через аварійний стан.
Протягом ста років Жовква жила без ратуші – колишнє розкішне королівське місто на той час перетворилося на звичайнісінький повітовий центр, в якому про колишню славу нагадували лише зношені старі пам’ятки. Про тодішній стан міста красномовно свідчить той факт, що руїни розібраної ратуші кілька років грудою лежали посеред ринкової площі.
Про відновлення Ратуші як символу міської влади Жовкви місцева еліта заговорила ше наприкінці ХІХ століття, однак до реальної справи дійшло лише у 1926 році, коли було оголошено конкурс на її спорудження. Переможцем конкурсу став надзвичайно популярний у ті часи архітектор Броніслав Віктор, за проектом якого у 1932 році й було зведено нову Ратушу.
Віктор використав для її спорудження корпуси колишніх казарм та казематів при західному оборонному мурі міста, між замком і Глинською брамою. До них він прибудував триярусну вежу з двома обхідними балконами та годинниками з усіх чотирьох сторін. Основний корпус ратуші, перебудований з колишніх казарм – двоярусний, перекритий трицентровими склепіннями та вкритий чотирисхилим дахом з чотирма люкарнами. Свого часу будівля становила частину укріплень міста, про що нагадують збережені бійниці у формі ключа на її тильному фасаді.
Старі казарми було перебудовано у модерному стилі з необароковими рисами та елементами ар деко – улюбленого стилю Броніслава Віктора. До основного корпусу архітектор добудував триарковий портик, який імітує підсіння навколишніх ринкових кам’яниць. Його центральна арка має низькі спаровані бочкоподібні колони на високих п’єдесталах. Другий ярус будівлі було декоровано модерновими пілястрами у міжвіконних простінках, а фасади завершено стилізованим карнизом.
Вид з Ратуші на замок
Розташована по центру споруди триярусна квадратова вежа завершується бароковою банею. Два її верхні яруси оперезані балконамих, нижній з яких опирається на стилізовані кам’яні кронштейни. На корпусі вежі розміщено щит з гербом Жовкви – фігурою Івана Богослова з чашею та змією в руках. На другому ярусі вежі, на усіх її чотирьох фасадах були розміщені годинники фірми «Michael Misowicz w Krośnie». Віконний проріз вежі був заповнений вітражем із гербом міста.
В інтер’єрі з тих часів збереглися дерев’яні двомаршеві сходи з перилами з точених балясин. А коридори прикрашають копії батальних полотнищ із костелу Святого Лаврентія, оригінали яких зараз перебувають в Олеському замку.
Від закінчення будівництва минуло лише сім років, як розгорілася Друга світова вiйна, в роки якої Жовківська ратуша, як і все місто, була сильно пошкоджена. Втім у повоєнний час будівля була відновлена однією з перших у місті – нова влада теж потребувала адміністративної будівлі для управління містом.
Ґрунтовну реставрацію Ратуші було проведено і зовсім нещодавно, у 2016 році, за фінансової підтримки Європейського Союзу. Водночас було відновлено традицію, що існувала в дорадянські часи – відтепер годинник на вежі щогодини знову грає старовинну мелодію-«гейнал». Рівно опівдні з вежі Ратуші звучить також гімн України.
Сама ж будівля нині виконує звиклі функції – тут розміщена міська рада Жовкви. На вежі Ратуші є оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий краєвид на центр міста. А у самій вежі розміщуються туристично-інформаційний центр та «Музей старого містечка», створений за допомогою Євросоюзу у рамках проекту «Розвиток туризму в транскордонному партнерстві».
Жовківська ратуша. Оглядовий майданчик
Жовківська ратуша. Оглядовий майданчик
Основу експозиції музею становить колекція жовківських старожитностей, яка розкриває різні етапи історії Жовкви. Перший тематичний блок музею присвячений Жовкві довоєнних часів — багатонаціональному місту, де мирно співіснували між собою українці, поляки і євреї. З експозиції можна дізнатись про життя тогочасного багатонаціонального міста – культурне життя жовківських євреїв, український національний рух (зокрема, про славетну василіанську друкарню), польських уланів, що квартирували в місті. В експозиції також чимало артефактів, що розповідають про Першу світову вiйну, визвольні змагання і Січових стрільців, радянську і німецьку окупaції, боpотьбу ОУН і УПА.
