Біля Стрия в 70 км від Львова розляглося село Підгірці. Його не варто плутати з однойменним і знаменитими своїм замком селом на Бродівщині. У давньому селі, перша згадка про яке датується 1467 роком, – розкішна дерев’яна церква з дзвіницею.
Однак головна туристична принада Підгірців – це все ж таки палац Бруницьких, розташований в унікальному, принаймні на наших теренах дендропарку. Занедбаний в радянські часи і період перших років Незалежності маєток нині переживає своєрідний період ренесансу. Ремонтується палац, облікуються рідкісні дерева, розчищається територія.
Виявляється, це можливо навіть в умовах хронічного українського дефіциту грошей на культурну спадщину. Головне, аби було бажання і порозуміння між громадою, владою та бізнесом. То ж є великі підстави сподіватися, що незабаром Підгірці стрийські зможуть стануть такою ж туристичною принадою, як і їхні бродівські тезки.
Остаточного вигляду палац набув у 1895 році. Існують достовірні спогади про останніх власників замку — барона Юліана Бруницького, його дружину Єву та двох синів: Юліана і Юзефа. Володів не лише Підгірцями, а й сусідніми селами Олексичі, Комарів, Яружичі.
У його підвалі містилися комори, винний погреб, льохи на насіння, кухня з піччю і кімната сервірування, звідки страви і продукти поступали на поверхи спеціальним ліфтом; чотири господарські кімнати головним чином для прислуги і білизни, кімната економа з архівом документів і канцелярія. На першому поверсі були вестибюль, передня, салон, робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги, дві житлові кімнати. На другому поверсі розміщувались три житлові кімнати і три кімнати для гостей, передня, фойє і пасаж, кімнати слуги і вихователя. Окрема кімната на горищі. Довкола містилося багато господарських споруд, хліви і власна гуральня.
Барон Бруницький-старший пoмeр у 1921 році і пoхований у селі Стрілків у родинному гробівці. Після його cмeрті сини поділили маєток, однак один зі синів також відійшов на той світ, а навколишні села і палац успадкував Юліан-молодший. Згодом він виїхав в Англію (інші джерела стверджують, що до Відня), а в Підгірцях самотньо доживала віку 80-річна мати — пані Єва.
Палац повністю змінив свій “професійний профіль” в роки радянської влади, коли у 1939 році село зайняли радянські війська і пані Бруницьку вигнали із замку, там оселились артилеристи. Зробили спочатку просто школу-інтернат. потім школу-інтернат для дітей з вадами зору. За якийсь час слабозорі діти святкували новосілля в новозбудованому інтернаті, а палац… Тут вирізали реліктові модрини, що шуміли перед головним фасадом споруди, не пошкодували й дерева, що росли в парку. Парк був закладений наприкінці ХІХ ст. і мав велику кількість цінних рослин (дерев) із збережених виділяється платан, а також різних паркових елементів.
П’ятсотрічний платан в палацовому парку
Щоправда, сам палац підвищили в звання: в нього в’їхала сільрада, що до цього часу базувалася в невеликому будиночку поруч з церквою. Сільська рада теж не затрималася в баронських покоях на довший час – споруду передали… рибгоспу. Десь в то час зникли з кімнат другого поверху цінні старовинні картини, що прикрашали резиденцію.
У 2006 році споруда стала-таки приватною власністю подружжя зі Львова, вони є також власниками сусіднього пафосного готельно-ресторанного комплексу “Підгорецький маєток”. У 2013 році власники взялися опікуватися стареньким палацом – чудова і правильна ініціатива. Але навіть дуже успішний готель чи ресторан, думаю, не окупить фахової реставрації пам’ятки. Тому і робиться не реставрація, а ремонт.
Підгорецький палац на Стрийщині. Фото: Анна Кравченко
Також кожного жовтня починаючи з 2015 на галявині перед пам’яткою проводять свято гарбуза. Це дуже правильний метод – працювати з дітьми. Вони повинні сприймати архітектурні пам’ятки не як незрозуміле і старе, а як цікаве та гарне. Як причину пишатися рідною землею.
Зараз сюди часто приїжджають туристичні групи. Всередину не пускають, бо також ведеться ремонт.
