Мовознавець Олександр Авраменко зауважує: «Насправді, правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє.
Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».
Від себе додам, що існує троп антономазія, який ґрунтується на тому, що власне ім’я, найчастіше ім’я особи (історичного або літературного персонажа), яка вирізняється якоюсь характерною ознакою, стає прикметою цієї ознаки:
- Донжуан – бабій;
- Ромео – закоханий романтик;
- гобсек/плюшкін – скупа людина;
- кулібін – інженер-самоук;
- ванька – пересічний росіянин;
- гітлер/путін – вбивця століття;
- росія – країна-терорист тощо.
Працює цей троп і у зворотний бік: з великої букви пишемо апелятиви типу Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий Каменяр (про Івана Франка) і подібні. У негативному значенні – Кобиляча Голова (про лаврова), Зливний Бачок (про скабєєву), Бункерний Щур (про путіна), Бензоколонка (про росію) тощо.
Писатимемо росія, москва, кремль, путін та ін. з малої букви і після нашої перемоги у війні, бо кров українців росіяни зі своїх рук не відмиють ніколи.
Як зазначає психолог Олена Каліман, при сприйнятті тексту маленькі літери мають дещо інший психологічний ефект, ніж великі літери. Слово, написане з маленької літери, сприймається як щось просте і звичне, дрібне. Тоді як велика літера викликає більше уваги, тривоги, поваги. Зокрема, абревіатури мають досить сильний вплив на емоційне сприйняття. Зустрічалися навіть заклики не писати великими буквами абревіатури на зразок СНІД, COVID, щоб не викликати до них зайвої «поваги».
Коли ми пишемо з маленької букви – ми ніби зменшуємо суб’єктивну значимість поняття, робимо його буденним, а іноді і зневажливим. Теперішня тенденція писати з малої літери слова, пов’язані з російською агресією, – це коктейль зневаги, супротиву та ворожості».
