І нічого собі не вигадуй,
Не шкодуй за прожитим вже днем.
Неприємне минуле не згадуй,
Хоч пече воно в серці вогнем.
Коли зможеш його відпустити,
Не лишивши і сліду в душі,
Заодно і собі все простити…
Ти зупиниш рясних сліз дощі.
Просто знай, що не все так погано
І журбу із душі проганяй.
Це життя тобі Господом дано,
Насолоджуйся ним, не страждай!
Після зливи і сонце всміхнеться,
А ти просто у щастя повір!
Все відляже з душі і минеться,
Шлях свій Богу в молитві довір.
Буде все, як написано долі,
А від неї таки не втекти,
Щоб звільнитись від болю в неволі —
Маєш в себе повірити ти!
Добра думка і віра — це сила!
Подолаєш із ними усе.
Бо тоді лиш людина щаслива,
Коли світло у собі несе!
© Катріна Рябой
