Часто розплачуючись за чергову покупку в магазині, ми не замислюємося, що тримаємо в руках не просто засіб платежу, що дозволяє нам купити певну річ. Грошові купюри – такий же національний символ, як герб, гімн чи прапор країни, і навіть туристичне надбання, яке може надихнути на незвичайну подорож. Пропонуємо вашій увазі унікальну екскурсію по визначних пам’ятках, зображених на українських купюрах.
Трохи історії
Спочатку гривнею називали особливу прикрасу, яку носили на шиї або, як тоді казали, «на загривку». Ювелірний виріб мав вигляд обруча зі скріплених дротом золотих пластин, зазвичай круглої форми. Такою коштовністю володіли лише знатні люди, і часто використовували її як платіжну одиницю.
З часом гривня перестала бути схожою на частину прикраси, але назва все ж залишилася. Таким чином, нацвалюта є ніби тонкою ниточкою між сучасною Україною і тією далекою Руссю.
Сучасна грошова система зазнала разючих змін як у способі виготовлення банкнот, так і у їх зовнішньому вигляді. Ви можете взяти у руки будь-яку купюру і зауважити, що на зворотному боці знаходиться певне зображення. Все це не випадково, тож, що зображено на українських гривнях.
Банкнота 1 гривня
Почнемо нашу розповідь з купюри номіналом в 1 гривню. На її зворотній стороні зображений град Володимира або іншими словами історичний центр Києва. Звичайно, сьогодні це місце виглядає інакше. Картинка, яку помістили на банкноту, зображує Київ кінця 10 століття, яким він був під час правління Володимира Великого. Територіально ця частина міста належить до сучасного Шевченківського району – найстарішої частини міста. Тут знаходиться Андріївська церква, Ярославів Вал, майдан Незалежності, Володимирська гірка, Золоті ворота, Львівська, Софійська та Михайлівська площі.
Цікавий факт: спочатку на звороті 1 гривні зображувалися руїни Херсонеса, де Володимир Великий прийняв хрещення. Зображення граду Володимира почали поміщати лише з 2004 року.
Банкнота 2 гривні
Те, що ви бачите на 2-гривневій купюрі – знаменитий собор Святої Софії. Вірніше те, як він виглядав у 1036 році. Софія Київська була зведена князем Ярославом Мудрим на тому самому місці, де остаточно розбили війська печенігів. Кажуть, що монарх, чиє зображення ви можете побачити на лицьовій стороні банкноти, був похований у цьому самому соборі.
Банкнота 5 гривень
Зображення на 5-гривневій банкноті пов’язане з Іллінською церквою, що знаходиться у селі Суботові Черкаської області. Цю споруду звели у 1653 році за наказом Богдана Хмельницького. Згідно із задумом, храм повинен був стати родовою усипальницею і місцем вічного спокою гетьмана, тут його і поховали 1657 року. Але через 10 років чигиринський староста наважився потривожити останній притулок Хмельницького, зруйнувавши його могилу і знищивши прах.
Банкнота 10 гривень
На зворотному боці українського «червінця» розташувалася Києво-Печерська лавра – візитна картка столиці. Ця споруда незмінно пов’язана з особистістю Івана Мазепи, чий портрет ви можете побачити на купюрі. Гетьман Лівобережної України доклав чимало зусиль для того, щоб відновити храм.
Цікавий факт: Іван Мазепа – неоднозначна особистість, оспіваний багатьма як перший професійний український «кидала». У зв’язку з цим 10-гривнева банкнота стала єдиною з усіх грошових купюр України, яку намагалися відхилити ще на стадії розробки.
Банкнота 20 гривень
Реверс 20-гривневої банкноти відправляє нас прямо до Львова – до головного входу у Львівський оперний театр. Ще донедавна Львівська опера було незмінно пов’язана з ім’ям українського письменника Івана Франка. Однак у 2000 році театр назвали на честь Соломії Крушельницької, світова слава якої почалася саме тут. Зображення на купюрі, можливо, у найближчому майбутньому замінять новим.
Банкнота 50 гривень
Якщо пам’ятаєте добре історію, то згадайте існування УНР. Для роботи і прийняття важливих рішень, що стосувалися долі держави, тодішньому уряду і Михайлу Грушевському було потрібно спеціальне приміщення, роль якого в 1917–18 роках взяв на себе сучасний Будинок учителя. Зображення цієї будівлі ви і побачите на звороті банкноти. Хоча сьогодні, крім педагогів і науковців, тут ніхто не засідає, але портрет Грушевського, встановлений у фойє, нагадує історичне минуле, яке пам’ятають стіни цієї будівлі.
Цікавий факт: на звороті перших 50-гривневих купюр знаходилося зображення будівлі Верховної Ради, замість Київського педагогічного музею, де розташовувалася Центральна Рада. Але у 2004 році зображення Центральної Ради все ж з’явилося.
Банкнота 100 гривень
100-гривнева купюра на сьогоднішній день є найновішою з усіх українських банкнот. У 2014 році її реверс вирішили освіжити і помістили зображення Київського національного університету ім. Шевченка – відомий Червоний корпус. До цього на банкноті красувався краєвид Дніпра, що відкривається з Чернечої гори біля Канева. А на попередньому зразку купюри знаходилося зображення Софійського собору та пам’ятника Володимиру Великому у Києві.
Цікавий факт: з приводу того, яке саме зображення помістити на 100-гривневій банкноті, велися довгі суперечки. Особливо що стосується портрета Тараса Шевченка. Не могли дійти згоди: зобразити його молодим або вже у період життя після заслання. Якщо простежити всі роки випуску купюри, то ви побачите різні її варіанти.
Банкнота 200 гривень
На звороті 200-гривневої банкноти зображується в’їзна вежа Луцького замку. Який зв’язок між Луцьком і Лесею Українкою? Знамениту письменницю багато що пов’язує з цим містом. Тут вона прожила деяку частину свого життя і написала перші «усвідомлені» твори. До того ж, Леся Українка часто бувала у Луцькому замку і любила його.
Банкнота 500 гривень
Купюра номіналом в 500 гривень – наймолодша, пущена в обіг тільки у 2006 році. До цього у незалежній Україні банкнот дорожче 200 гривень не було. На звороті 500 гривень знаходиться зображення Києво-Могилянської академії. Вірніше те, як вона виглядала біля 300 років тому. Сьогодні будівля трохи видозмінилася, але не стала менш красивою.
Традиція зображувати на грошах пам’ятки і пам’ятні місця країни – не нова. Зображення будинків на своїх банкнотах розміщують у сусідній Росії та Білорусії, а також у Канаді, США та інших державах. Сьогодні важко сказати, хто запропонував втілити у життя цю ідею, але, найімовірніше, традиція буде зберігатися довгі роки і поповнюватися новими зображеннями пам’яток.
Автор – Валерія Денисенко
