Дискусія навколо того, яким чином принц Чарльз, беручи на себе повноваження після смерті королеви Єлизавети ІІ, став королем Карлом, триває третю добу. УНІАН спробував розібратися в цьому питанні.
Українці – дивовижні люди. Наше суспільство здатне безмежно радіти успіхам ЗСУ, співчувати британцям їхній втраті – смерті Королеви, й одночасно ламати списи, як правильно писати українською ім’я її наступника – Чарльз чи все-таки Карл. І все це – одночасно.
Як король “обирає” ім’я
Одна з гілок дискусії, яка розгорнулася в українському сегменті соцмереж навколо “іменного” питання британської монархії, пов’язана з тим, що 8 вересня багато українських ЗМІ видали новину з заголовками на кшталт: “Монарх обрав собі ім’я Карл ІІІ”. Мовляв, чому Чарльза тепер варто називати Карлом?
Однак історія з “обранням” імені доволі проста. Після того, як трон переходить до спадкоємця, він має обрати ім’я, під яким буде правити як король. У Чарльза чотири імені – безпосередньо Чарльз, а ще – Філіп, Артур та Джордж. І він міг обрати будь-яке з цих чотирьох. Як повідомлялось в британській пресі, наприклад, ім’я діда теперішнього короля було Альберт, але правив він як Георг VI. Натомість Чарльз обрав ім’я Чарльз ІІІ. Та як сталося, що воно “перетворилося” у Карл ІІІ?
Складнощі перекладу
На сторінці у соцмережі Facebook проекту WAS, який займається популяризацією історії, пояснюється, що англійською мовою ім’я нового британського монарха не змінилося – Charles. Однак в українській мові затвердилася норма перекладу імен іноземних правлячих монархів, тому Елізабет ІІ люди називають Єлизаветою, Джорджа V – Георгом, а Джеймса І – Яковом. І таке правило перекладу стосується не лише британських монархів, а й, наприклад, французьких королів: Луї – Людовік, Жан – Іоан, і так далі.
Підтверджуючи це, журналіст Дмитро Лиховій приводить правило, викладене у підручнику “Теорія і практика перекладу”: “Власні назви титулованих осіб (царі, королі, принци тощо) з англійської перекладаються”.
“Покійний Пономарів (професор, відомий український мовознавець, – УНІАН) свого часу писав: “Королева Великої Британії – Єлизавета ІІ (Елізабет ІІ) також не дуже своя, але ж здавна прийнято саме імена монархів перекладати”, – зазначив Лиховій.
За його словами, саме тому ми вживаємо “король Англії Яків ІІ, але Джеймс Бонд. Королі Англії Генріх III, Генріх VII і т.д., а всі інші – Генрі… Королі Франції – Генріхи й Людовики, а “прості смертні” – Анрі й Луї… А Пап Римських ми називаємо Павло, Іван Павло, Франциск, а не Пол чи Павел, Джованні, Франческо чи Франсіско”.
“Власне, досі з цим принципом у нас всі були наче згодні. Проте на переході Чарльза із принців у королі чомусь стопорнулися”, – написав журналіст.
Не правила, а традиції
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зазначає, “переклад” – транскрипція – відбувається за укладеною традицією: “У французькій буде звучати по-своєму, в німецькій по-своєму, але в українській традиції історично склалось так, що він буде називатись Карл ІІІ”, — зазначив він.
Однак цікаво, що, наприклад, іспанські та португальські імена монархів ми все ж не перекладаємо.
“Тільки імена монархів Іспанії та Португалії не перекладаються, а передаються через практичну транскрипцію. Чому? Ніхто не знає”, – зазначає політолог Віктор Таран.
Дійсно, колишнього короля Іспанії українці називали Хуан Карлос, а не Іван чи Джон Карлос. А його син для нас – Філіп, але не Пилип. Ба більше, монархів середньовічної Литви, імена яких не можна було перекласти на українську за відсутності “аналогів”, теж ніхто не “перекладав”. Тому Вітаутас був Вітовтом, Альгірдас – Ольгердом, Гядімінас – Гедиміном і так далі.
І, якщо вже говорити безпосередньо про переклад імен, то варто було б казати, наприклад, не “Георг”, а “Георгій” чи навіть “Юрій”.
Геть від Москви
Багато хто в цій мовній дискусії висловив думку, що германізувати імена – не Вільям, а Вільгельм, не Чарльз, а Карл – традиція російських істориків з німецькою освітою. Тому, мовляв, варто від такої традиції відмовитись.
“За відсутності української традиції перекладу імен, ми калькували російську, наслідувану СРСР, – вважає народний депутат Володимир Ар’єв. – Але, якщо ми відриваємось від “руського міра”, то давайте вже в усьому. Мова є живою і зміни відбуваються, особливо під час історичних подій. Треба мати власні правила замість копійованих. А філологи не стільки керують мовою, скільки фіксують природні зміни розвитку”.
З ним погоджується і відомий телеведучий Вадим Карп’як: “Дискусії Чарльз/Карл мають під собою цікаве підґрунтя. Карлівці небезпідставно апелюють до підручника “Теорія і практика перекладу”, де написано, що власні назви титулованих осіб перекладаються. Тому вони наполягають, що навіть у таких рідкісних випадках як цей (а це справді дуже нестандартний філологічний трафунок) писане правило (Карл) повинне домінувати над мовною традицією (Чарльз). Віра в те, що мова жорстко регламентується правилами, для мене трохи дивна. В моєму розумінні віра ця походить від радянської системи викладання, в якій філологія була прирівняна до точних наук, де все стандартизовано і каталогізовано”.
За його словами, саме тому школяр легко розбере речення чи препарує слово, або зацитує купу правил та винятків з них, але оригінально переказати власні враження від прочитаного йому значно складніше, тому що на уроках української “їх вчать не володіти мовою як пластичним засобом, а опановувати її як намертво зафіксований інструмент з жорстко регламентованим функціоналом”.
“Проте мова далеко не завжди піддається логіці. Як і людські вчинки. Тому догматизм в мові з посиланням на підручники 20-річної давнини не завжди доречний. Тим більше, що і догма не зовсім зрозуміла. Якщо, як пише підручник, “власні назви титулованих осіб перекладаються”, то чому ми називали принца Чарльзом? “Принц” – це титул. Вчора Чарльз змінив титул, а не ім’я. В українців, як давніх і переконаних республіканців, нема власної традиції передачі королівських імен. То чому б її не почати виробляти зараз?”, – додав телеведучий.
***
Дійсно, мова – живий організм, а не усталена традиція. Вона змінюється і розвивається. Тож нічого не заважає нам приводити її до сучасного стану, змінюючи старі традиції на нові.
А крапку у цій дискусії поставимо цитатою докторки філологічних наук, професорки, провідної наукової співробітниці Інституту української мови Світлани Соколової: “Англійською мовою ім’я [британського монарха] звучить як Чарльз. Раніше українці традиційно використовували для імен англійських королів імена Карл І, Карл ІІ. Думаю, що за новим правописом (нашим) краще все ж говорити Чарльз. Карл – вплив російської мови”.
Врешті, нова прем’єрка Великої Британії Ліз Трасс у своїй промові чітко сказала: “Король Чарльз”. God Save the King!
Авторки: Інна Андаліцька, Анастасія Світлевська / УНІАН
