Колядки, вертепи і кутя – невід’ємні складові українського Різдва. Щоправда, кутю в українських містах і селах готують абсолютно по-різному.
Різдвяні свята відзначає більшість українців, незважаючи на ступінь релігійності. Мало хто ігнорує спів колядників і не готує на Святвечір обов’язкову кутю, яка повинна бути як можна більш смачною. Кожен з компонентів куті мав на старовину особливий сенс. Зерно вважалося символом воскреслого життя, мак – родючості, горіхи символізували дружбу і любов, а мед – радість, солодке життя.
Класичною вважається кутя із зерен пшениці, маку, меду і горіхів. Втім, її нерідко готують з перловки, рису, пшона і навіть бобальок – кульок з тіста. У різних регіонах України приготування куті, як і ставлення до цієї обрядової страви, відрізняється, але практично в кожній родині вважається, що їх кутя – якщо не найправильніша, то вже точно найсмачніша.
Так, на Київщині найчастіше готують класичну кутю з пшениці, а іноді з перловки:
Кутя по-київськи
Стакан пшениці необхідно замочити на ніч. Вранці поставити на невеликий вогонь і варити до готовності. Додати по 100 грам маку (перетертого в ступі або кавомолці), подрібнених горіхів і промитих родзинок. Змішати і заправити теплим розтопленим медом за смаком.
При цьому, господині радять купувати мак не в магазині, а вибирати на ринку, щоб можна було спробувати його «на зуб» – чи не гірчить.
На західній Україні збереглося особливе ставлення до Різдва. На Святвечір, напередодні Різдва, всі домочадці повинні бути вдома, а сам вечеря повинна складатися з дванадцяти пісних страв. На Рівненщині готову кутю ставлять на покуті – місце під образами. Під горщик кладуть специфічним чином складений пучок сіна (хрест-навхрест і перев’язаний). На кожен кут стола, під скатертину, кладуть по зубцю часнику від нечистої сили.
Кутя по-рівненськи
Пшеницю замочують на ніч. Вранці воду зливають, залишаючи лише на два пальці над зерном. Потім пшеницю варять до готовності. До неї додають горіхи, курагу, родзинки, мак і заправляють розтопленим медом за смаком. Мак НЕ труть і не замочують.
На Полтавщині в старовину кутю з печі діставала жінка, а потім передавала її в руки чоловіка або дитини, які й ставили блюдо на покут. Там вона повинна була стояти до 14 січня, причому кожен день кутю варили свіжу. Вважалося, що впродовж тижня душі померлих предків можуть спостерігати за живими. Саме для них і готували свіжу страву.
Кутя по-полтавськи
Пшеницю (або пшеничну крупу) заливають на ніч холодною водою в пропорції один до двох, а після цього варять на повільному вогні. Зварена каша заливається узваром до консистенції густого супу. Узвар повинен бути концентрованим і солодким – з яблук, груш і чорносливу. І все – ніяких родзинок, маку та інших компонентів.
Раніше на стіл ставили два горщика: один з узваром, а другий з незаправленою кутею, сьогодні ж два компоненти змішують відразу. Втім, є більш сучасний рецепт.
Потрібно зварити пшеничну крупу і приготувати заправку: товчений мак (попередньо замочений на кілька годин), горіхи, чорнослив або курагу залити теплою водою з медом.Кутя змішується безпосередньо перед подачею на стіл і зазвичай виглядає не як каша, а як суп.
До речі, на Закарпатті теж готують рідку кутю.
Кутя по-закарпатськи:
Відвар з пшениці змішується з узваром, додається вода, в якій запарюється мак, мед за смаком, мелені горіхи і мелений мак.
У Карпатах поширена лемківська кутя з бобальок.
Кутя по-лемківськи
Спершу готуються самі бобальки. Для цього розкочують прісне дріжджове тісто і вирізують з нього маленькі кульки (можна скористатися кришечкою від газованої води). Коли бобальки підійдуть, їх потрібно відправити на змащеній маслом деці в духовку. За словами художниці з Ужгорода Мирослави Росул, пекти бобальки слід за день до Різдва, щоб вони встигли настоятися. Саму кутю готують з бобальок, попередньо змочених водою, тертого маку, горіхів і меду.
А от у східній Україні кутю готують з рису.
Кутя по-луганськи
Рис відварити. Мак перетерти з двома-трьома чайними ложками цукру. Змішати охолоджений рис з маком, родзинками, горіхами і медом. Прикрашають таку кутю цукатами.
В Одеській області кутю готують за таким же рецептом, але в неї нерідко додають халву.
А в Донецькій області і зовсім готують рисову кутю з вишнями.
Кутя по-донецьки
Відварити склянку рису. Зварити компот з вишень або ж взяти вишні, консервовані у власному соку (іноді компот замінюють узваром). Готовий рис змішують з ягодами з компоту, додають горіхи, заправляють вишневим соком або узваром. Головне, не перестаратися: кутя не повинна «плавати».
На Черкащині кутю нерідко готують з перлової крупи.
Кутя по-черкаськи
Зварити перловку. Мак розтерти з додаванням цукру. Окремо крупно потовкти горіхи. Родзинки облити окропом. Перед подачею на стіл змішуються всі компоненти крім маку. Мак же розводять з медом теплою кип’яченою водою. Цією заправкою кашу заливають уже в тарілках, безпосередньо перед подачею на стіл. Причому в черкаській куті заправки повинно бути багато. Іноді в неї додають трохи сушених ягід (в основному, чорниці), щоб підкислити смак.
А ось на Житомирщині готують навіть «п’яну» кутю.
Кутя по-житомирськи
Пшеницю або перловку заливають на півгодини холодною водою. Після чого відціджують, заливають окропом і варять до готовності на повільному вогні. У готову кашу додають розтертий мак, запарені на півгодини родзинки, дрібно мелені горіхи і курагу. Заливається кутя виноградним соком, додається ложка меду й ложка солодкого червоного вина.
Ну і «секретний інгредієнт» куті, який не залежить від регіону України, – це традиційне побажання, яке обіцяє і «радощів в жітті», і добра, і благополуччя, і, зрозуміло, особливого смаку головній різдвяній страві українців: «Смачної вам куті!»
Джерело: M-Ukraine
