Нaйвaжливiшe в пoдoрoжi — цe зрoзyмiти, щo цiль — нe мiсцe, кyди пoїхaти, a, влaснe, мaндрiвкa тa дoсвiд i eмoцiї. Toмy вaжливo пoбyти трoхи y цьoмy мiсцi, aби нaсoлoдитись i вiдчyти йoгo, пoєднaвши з якoюсь aктивнiстю, спoртoм тa нaстiльними iгрaми.
Відомий український підприємець зі Львова та співвласник Холдингу емоцій «!FEST» Юрій Назарук обрав від себе 10 місць, які варто обов’язково відвідати в Україні.
1. Дністровський каньйон
Це найбільший в Україні каньйон. Він знаменитий своїми верхніми видами, коли річка Дністер петляє не гірше знаменитої річки Колорадо в США. За величну красу та унікальні пейзажі його називають одним із семи чудес України. Сплав та ночівля рекомендовано. Мінімально — три дні.
2. Свидовець — прекрасний завжди
Купання в озерах льодовикового походження. І треба ж не настрашитись чорничників, які приїжджають вночі.
3. Озеро Біле, що розділене кордоном з Білоруссю
Знаходиться на відстані 2 км від села Невір. Вода і пісок на березі справді білого кольору. Місця як з українського, так і з білоруського боку глухі та не освоєні, але є поодинокі хатинки для відпочинку. Для туристів з української сторони є можливість зупинитися в мальовничому березовому гаю, на березі озера. Посередині знаходиться український острів.
4. Національний парк “Тузлівські лимани”
Більшість перелітних птахів тут зупиняються. Але треба вміти насолодитись цим місцем… Група включає три основні водойми: лимани Шагани, Алібей, і Бурнас, а також ряд дрібних лагун.
5. Національний парк “Подільські Товтри”
Як на мене, найкрасивіший у жовтні на “бабине літо”. Жовтогарячі кольори та неймовірний спокій…
6. Станіславські кручі – однозначно місце сили
Сюди ще Хмельницький приїжджав набуватись. Місце, де Дніпро зустрічається з Бугом і разом готуються з‘єднатись із Чорним морем. Мабуть тут не стільки про краєвиди хоча тут справді гарно – більше про енергетику.
Вдень тут багато людей- переважно всі заради пари знимок. Ночувати лишається небагато. Тоді кручі стають таємничими. Є один каньйон, котрим можна спуститись до води, і де не розминаються дві машини. І тут можна потрапити в пастку, як на тій дорозі у Львові на Високий замок.
7. Кінбурнський півострів
Клаптик землі, на котрому є пару сіл в котрих живе раптом 800 людей. Кінбурн оточений водою, з одного боку Дніпровсько-бузький лиман, з другого Чорне море та Ягорлицька затока, а всередині купа лиманів. Тут заповідник, купа птахів та унікальний мікроклімат.
Більшість потрапляє туди на катері з Очакова на саму стрілку між лиманом та морем. То як місцева площа Сан- марко в Венеції. Знимка і назад. Або в місця де хоч якась цивілізація. Де місцеві здають кімнати та будиночки. Ми ж добирались до безлюдних місць, ближче до птахів та подалі від комунікацій. Невелика глибина, прозора вода, зграї пеліканів та лебедів. У воді колонії скатів. В траві на 1 квадратний метр живе 8 Каракуртів- єдиних отруйних українських павуків.
Це тоді, коли ти не їдеш на море. Це не курорт. Тут нема ресторанів, басейнів, катання на бананах і цьоць з напомпованими губами і цицьками. Тут треба, як в горах – споглядати, відчувати і набуватись.
8. Геройське
Тут козаки видобували сіль ще з 16 ого століття. На Кінбурні колись видобували сіль з 78 озер. Збирали сіль з лиманів та на волах, як в переказах возили далі. Зараз залишилось дуже мало. Лиш біля Геройського. Яке колись називалось Прогноївськ, бо соляні лимани козаки називали прогноями.
Тепер тут лиш рожеві озера, і гори солі. Її тут продають на тони, потім везуть кудись, трохи підфарбовують, перепаковують на грами і продають як Гімалайську чи морську.
А, загалом, є в цьому якась романтична солодка тяглість історії. Заворожує це все по-справжньому.
9. Хабловський маяк посеред поля
Маяк посеред поля можна побачити на Херсонщині у Білозерському районі. Йому 154 роки. У роки другої Світової Хабловський маяк був зруйнований. Відродили його 1959 року. Після відновлення модернізували, змінили кольори і матеріали. Цей польовий маяк слугує для того, шоб робота моряків, які пливуть лиманами, була безпечною, така собі спеціальна система сільськогосподарської навігації. Є ще один маяк недалеко.
10. Олешківські піски
Думаю ви вже всі знаєте про Олешківські Піски, і що то найбільша пустеля Європи. Десь кілометрів з 15 в діаметрі.
Насправді, то не зовсім пустеля і порівнювати її з Сахарою, то як Вилково з Венецією. Це напівпустеля, де трохи вже є рослинність, і здавна то були просто Дніпровські піски, доки не завезли овець, котрі все з‘їли і ерозія та вітри зробили з того майже пустелю. Колись тут льотчики тренувались в цільному бoмбyванні, тому треба бути пильним аби не натрапити на сюрприз. Та й зараз ще тут трохи полігон. Всі піски обсаджені деревами тому їх не видно з дороги. Пісок справді гарячий влітку.