Вчені британського інституту Бабрахама перепрограмували клітини шкіри людини, зробивши їх на 30 років молодшими. Нова методика омолодження клітин шкіри дозволила дослідникам перемотати їхній біологічний годинник.
Зробивши такий собі “стрибок у часі”, своїх функцій клітини при цьому не втратили, пише Вloomberg.
В дослідженні вчені описують можливість частково відновити функцію старих клітин, а також їхній біологічний вік.
У експериментах, моделюючих шкірну рану, частково оновлені клітини показали ознаки поведінки, більше схожу на поведінку молодих клітин.
Експерти припускають, що результати дослідження можуть зрештою змінити регенеративну медицину, особливо якщо цей процес можна буде відтворити в інших типах клітин.
Професор Вольф Рейк, керівник дослідницької програми епігенетики, сказав:
“Ця робота має дуже захоплюючі наслідки. Зрештою, ми зможемо визначити гени, які омолоджуються без перепрограмування, і спеціально націлити на клітини, щоб зменшити наслідки старіння”.
У міру старіння здатність клітин функціонувати зменшується, а геном – схема ДНК – накопичує ознаки старіння.
Регенеративна біологія спрямована на відновлення або заміну клітин, у тому числі старих. Одним з її найважливіших інструментів є здатність створювати “індуковані” стовбурові клітини. Однак цей процес по суті стирає функції клітин і дає їм можливість стати клітинами будь-якого типу.
Новий метод, заснований на техніці, яка була лауреатом Нобелівської премії і яку вчені використовують для створення стовбурових клітин, долає проблему повного стирання ідентичності клітини, припиняючи перепрограмування частини процесу.
Це дозволило дослідникам знайти точний баланс між перепрограмуванням клітин, роблячи їх біологічно молодшими, але при цьому вони могли відновити свою спеціалізовану клітинну функцію.
Вчені кажуть, що потенційне застосування цієї техніки залежить від того, щоб клітини не тільки виглядали молодшими, але й функціонували як молоді клітини.
Експерти припускають, що в майбутньому дослідження може відкрити й інші терапевтичні можливості.
Вони помітили, що їхній метод також впливав на інші гени, пов’язані з віковими захворюваннями та симптомами, як-от ген APBA2, пов’язаний із хворобою Альцгеймера, та ген MAF, який бере участь у розвитку катаракти.
