27 липня 1976 року у Монреалі під час півфіналу з футболу канадець українського походження Данило Мигаль станцював гопак. Уболівальник вибіг на поле з українським прапором під час матчу НДР – СРСР, вигукуючи “Свобода Україні!”.
Цікавий епізод стався на матчі між збірними НДР та СРСР (2:1), який відбувся 27 липня 1976 року в Канаді. Під час півфінального матчу Олімпійських ігор 1976 року на поле вибіг уболівальник у вишиванці та з прапором України, станцював гопак і після був спокійно відведений з поля поліцією.
Трохи пізніше в українській діаспорській газеті в США, “Свобода” (ч. 142 від 10 серпня 1976), була надрукована замітка про цей інцидент.
Пан Данило живе у Канаді в штаті Онтаріо, буває в Україні раз на кілька років. Про цей випадок пан Данило виданню 24 Футбол.
«Мене доставили у відділок, де я провів кілька годин. Там мені поставили кілька запитань про мотиви мого вчинку. Згодом прийшов чоловік у цивільному одязі і сказав, що він є полісменом з RCMP, тобто The Royal Canadian Mounted Police. Виявилося, що він знав українську. Він відвів мене вбік і запитав: “Навіщо ти робиш нам неприємності? Твій вчинок нічого не змінить”».
Помагав йому вийти з поліцейського участка син Степана Бандери, Андрій Бандера.
“Я не мав документів при собі. Полісмени зателефонували моєму батькові у Тандер-Бей, встановили мою особу. Згодом у відділок прийшов син Степана Бандери, Андрій, який і визволяв мене з поліції. Разом з ним був адвокат на ім’я Любомир. Вони поговорили з полісменами і мене відпустили”.
“Я повинен був це зробити. На Олімпіаду в Монреаль приїхало багато українців, значна частина яких була членами СУМ – Спілки української молоді. Я також був членом цієї організації. Головною нашою ціллю було показати всьому світу, що ми, українці, маємо свій прапор і можемо мати свою державу. Ми відверто виступали проти СРСР, проводили маніфестації.
“Ще до мого виходу на поле приблизно 150-200 “сумівців” прийшли під будівлю, де було встановлено всі прапори країн-учасників Олімпіади. Мій молодший брат Андрій, якого, на жаль, вже немає з нами, виліз на флагшток, зірвав радянський прапор і ми спaлили його. Таким був наш спосіб заcудження рeпресій радянської влади проти українців. У нас з собою було також чимало патріотичної літератури: журнали, агітки, листівки…
…У складі збірної СРСР виступало 9 гравців київського “Динамо”. Ми прийшли на трибуни, сіли поруч, кожен з літерою в руках. Таким чином, символічно склали слово “Freedom Ukraine”. Також взяли з собою величезний прапор довжиною 30 метрів. Мені здалося, що українським гравцям у складі збірної Союзу буде приємно побачити український прапор безпосередньо на полі. Я просто хотів привернути увагу і нагадати всім, що Україна є незалежною і має свою символіку.
На жаль, радянські телеглядачі це не побачили. Матч не транслювали у прямому ефірі і Данила вихід на поле встигли вирізати.
Данило Мигаль у Львові. Фото: football24.ua
Данило Мигаль народився 28 грудня 1955-го року у Тандер-Беї у сім’ї лікаря Богдана Мигаля, який прийшов на світ у селі Русові, що розташоване у Снятинському районі на Івано-Франківщині.
“Я знаю, що його хрещеним татом був видатний український письменник Василь Стефаник, який мешкав поруч з хатою мого діда. Батько працював у Львові, був лікарем у дивізії “Галичина”, а згодом емігрував до Канади. Мій дядько, старший брат тата, Роман Мигаль був бaндерівцем і сидів на лaві підсyдних у Варшаві разом зі Степаном Бандерою”.
