Як в України забрали Кубань

Коли таваріщі чекісти кричать сьогодні, що в нас «гражданская война» – вони з нас відкрито ГЛУЗУЮТЬ, пише Оксана Забужко у своєму блозі на сайті Главком.

Як у нас «віджимали» Кубань: відео 1992 року (коли укр. ТБ ще було не окуповане), свідчення самовидців, добре, що встигли записати дідів, – гріх не поширити.

Українська хата на Кубані, кін. XIX ст.

Це справді важливо розуміти: що внаслідок сталінської спецоперації (ще одної «гібридної війни»!), яку ми сьогодні поетично називаємо «Голодомор», Україна втратила не тільки мільйони мешканців, а й частину території (Стародубщину в нас Росія відгризла ще раніше, і от її-то точно ще треба буде повертати!). А Кубань усі 1920-ті ще вважалась «адміністративно спірною територією» і була між УСРР і РРФСР предметом нескінченних «міждержавних» торгів і переговорів, – і Скрипник із Шумським тримали окрему статтю в бюджеті на «культурне шефство над Кубанню» (читайте Докію Гуменну, то взагалі «дівчинка-щоденник» була!)). А 1933-го на Кубані перемогла «русская весна» (с) – і звідтоді ніхто про її «входження в УРСР» більше не затинався, тільки аж за «перестройки» вже своїх пісень зі сцени співати дозволили (Маруся-раз-два-три, ну да…).

Тому, коли таваріщі чекісти кричать сьогодні, що в нас «гражданская война» – вони з нас відкрито ГЛУЗУЮТЬ. Тролять і ржуть – від того, що їхні «віджаті» в 3-4-му поколінні підданці, внуки й правнуки репресованих «петлюровцев и бандеровцев» – громадяни РФ з українськими прізвищами – вбивають на Донбасі своїх, по факту, єдинокровних братів, і самі лягають там перегноєм у землю предків. Чим не «адіннарот», хахаха?((( (такий типовий «чекістський юморок», Сталін такі «шуткі» дуже любив!)

Ан нєт – не «адіннарод». Промашечка вишла, гаспада-таваріщі чекісти. Бо навіть ваш учитель Гітлер знав (здогадувався!), що Blut und Boden (кров і земля) – РІЗНІ речі.

Але про це вже якось іншим разом.

Послухайте яка гарна українська мова була в кубанських козаків на початку 1990-х (фрагмент фільму режисера Валентина Сперкача. “Кубанські козаки”, Студія “Україна-Світ”, 1992 рік). За кадром голос Богдана Ступки.

Особливо примітними є останні 30 секунд.