Запитавши у будь-кого з львів’ян про улюблені місця, обов’язково почуєте у переліку Стрийський парк. Він цілком заслужено є таким же символом міста, як собор Святого Юра, площа Ринок чи Оперний театр. Недарма парк свого часу вважався одним з найкрасивіших у Європі. Зрештою, таким він залишається і нині.
Природа, створена людиною
Облаштування парку ну південній околиціоколиці старого Львова розпочалося у 1879 році з ініціативи міського радника Станіслава Немчиновського. Проект кілька років до цього був створений знаним майстром садово-паркового мистецтва, інженером міських плантацій Арнольдом Рерінгом.
На території, значну частину якої охоплював закритий ще у 1823 році цвинтар, було висаджено 40 тисяч дерев. Серед них – як звиклі смереки, клени, явори, так і екзотичні гінкго, червоний дуб, червонолистий дуб, тюльпанове дерево, японський бузок, маньчжурська аралія. Загалом у Стрийському парку налічується понад 200 видів дерев і рослин, є оранжерея, альпінарій, платанова та липова алеї.
Неподалік від головних воріт парку розташоване одно з його найромантичніших місць – ставок, в якому живуть лебеді.
Парк розлігся на 52 гектарах і умовно складається з трьох частин: нижньої, верхньої та дитячого сектора. Нижній партер — найстаріша паркова частина – це просторі газони. Тут зосереджені екзоти, декоративні дерева і чагарники. Верхня частина парку – густий лісовий масив, що підступає до липової алеї. Дитячий сектор парку, створений у 1950-1953 роках. на місці пустиря агрономами-садівниками Капланом та Контаром.
Декоративний мостик
Парк Кілінського
Невдовзі після створення парку, у 1887 році, Рада міста Львова почала розглядати питання спорудження у Львові пам’ятника Яну Кілінському, одному з героїчних учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Після недовгих роздумів місцем для пам’ятника було обрано новостворений Стрийський парк, який з цієї оказії отримав офіційну назву – парк Кілінського.
Було оголошено збір пожeртв і у 1893 році відомий львівський скульптор Юліан Марковський у парі з Григорієм Кузневичем почали витесувати скульптуру з брили білого каменю, спеціально привезеного із Миколаєва над Дністром. Навесні 1895 року роботу було завершено і передано у власність міста. Однак встановити скульптуру на попередньо узгодженому місці не вдалось, оскільки роботи над спорудженням фундаменту і постаменту затягнулися. Через це урочисте відкриття переносили кілька разів. Нарешті 18 червня 1895 року пам’ятник встановили без урочистого відкриття. Напис на пам’ятнику: «Яну Кілінському, шевцеві варшавському і полковнику війська польського з 1794 року від жителів Львова».
Львівський пам’ятник Яну Кілінському є найстаршим з усіх поставлених на теренах колишньої Речі Посполитої пам’ятників героєві Варшавського повстання 1794 року, а також є одним із найстаріших пам’ятників Львова. Цікаво, що це один з небагатьох пам’ятників польської доби, який не зачепила радянська влада. У 2009 році монумент спільними зусиллями реставрували українські та польські фахівці.
Проте офіційна назва парку з часом не прижилася, тож він так і залишився для львів’ян Стрийським парком, як офіційно почав називатися після закінчення «польської епохи» Львова.
Парк ярмарковий
У 1894 pоці верхня тераса стала місцем проведення грандіозної Крайової виставки, приуроченої до 100-ї річниці повстання Тадеуша Костюшка. Загальна кількість відвідувачів виставки досягла 1 мільйона 150 тисяч осіб. За підрахунками, аби повністю оглянути територію виставки, секції і відділи, палаци, павільйони, кав’ярні та цукерні тощо, потрібно було витратити тиждень часу. 7 вересня 1894 року Загальну Крайову виставку відвідав сам імператор Франц Йосиф I.
Військова виставка у Стрийському парку 1916р. Головний вхід.
Галицька Крайова виставка була найбільшим ярмарком в історії Галичини. Проходила вона впродовж 139 днів з 5 червня по 10 жовтня з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків. Не дивлячись на прикру львівську погоду (100 днів з 139 падав дощ), це грандіозне дійство відвідала кількість людей, що в кілька разів перевищувала чисельність населення Львова.
Саме під час Крайової виставки, 14 липня 1894 року, було зіграно перший офіційно зареєстрований футбольний матч на території України та Польщі. У грі до першого забитого гола команда Львова перемогла гостей із Кракова. Цей день вважається початком офіційної футбольної історії двох країн. У честь першого матчу в Стрийському парку встановлено пам’ятник.
Загалом, на виставці було зведено 129 павільйонів. Проте, до сьогоднішнього дня збереглось лиш три споруди того часу. Це Палац мистецтв, в котрому зараз розташовується спорткомплекс Національного університету «Львівська Політехніка», павільйон Рацлавіцької панорами, що теж використовується для потреб університету, а також знаменита Водонапірна вежа.
Про об’єкти, які залишилися у спадок від Крайової виставки, у наступних публікаціях, а наразі вартує згадати, що з 1922 року і аж до початку Другої світової війни в парку працювала виставка-ярмарок «Східні торги». Спеціально до неї підвели вузькоколійні залізничні шляхи для доставки вантажів і пасажирів від станції Персенківка. У 1951 році вузькоколійку частково розібрали, а частково використали для створення Львівської дитячої залізниці.
Канатна дорога на Загальній Крайовій виставці у Стрийському парку. Фото 1894
Минуле і сьогодення
До наших днів не дійшов звіринець, який діяв у парку майже з перших днів після його виникнення. «Згадати ще треба, що в парку від сторони Стрийської вулиці з 1890-х років був невеликий звіринець, де показувано вовка, лиса і вірла; потім була пара ведмедів», – писав колись Іван Крип‘якевич.
Натомість деякі знакові речі, які нині асоціюються з парком, були створені уже в радянські часи, переважно у 50-ті роки минулого століття.
Так, джерело, над яким встановлено виготовлений у 1950-х студентами Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтвабарельєф Котигорошка, що бореться із змієм, є подякою А Рерінґу, про що свідчить відповідна таблиця.
Поруч озера з лебедями та скульптурою русалки роботи Ярослава Мотики з 1961 року росте верба Тараса Шевченка. Гілка, з якої виросло дерево, була привезена делегацією українських письменників з казахских степів. Її урочисто було висаджено в парку в соту річницю перепоховання Кобзаря на Чернечій горі в Каневі.
У 1952 році у Стрийському парку з боку вулиці Паркової зводиться вхідна арка корінфського ордеру – робота архітектора Генріха Швецького-Вінецького, яка сьогодні теж уже є одним із символів парку.
