Кожного дня тисячі людей минають повз Латинський архикатедральний собор Львова, який у якості прибудови має місце, де знаходили свій спочинок представники вихідців з Італії, які у XVI-XVII столітті були львівськими міськими радниками, лікарями, бургомістрами – Кампіанів. Проте навіть знаючи про каплицю, і милуючись її довершеними і водночас простими формами, більшість не може прочитати написи, якими вкрито фасад. Так що ж там зрештою написано? Про це розповість Фотографії Старого Львова.
Латинська катедра і каплиця Кампіанів © photo-lviv.in.ua
Каплиця Кампіанів – одна з найяскравіших пам’яток ранньомодерного Львова. Споруджена наприкінці XVІ століття, вона органічно вписується у загальний вигляд собору. До речі, потрапити до неї можна лише зсередини храму. Фасад будівлі був виконаний Павлом Римлянином і на початку XVII століття доповнений Андреасом Бемером. Встановлені рельєфи покриті латинськими написами і різьбою на різні теми. Для сучасної людини ці написи здебільшого нічого не говорять, але якщо ми пригадаємо що у XVI – XVII столітті латинська мова була широковживаною, це була мова католицького богослужіння, освіти і багатьох сфер життя, то стане зрозуміло, що львівські міщани і навіть іноземці, які проходили біля цих написів, спокійно їх розуміли і сприймали ілюстрації та текст цілісно.
Композиція фасаду каплиці © photo-lviv.in.ua
Фасад каплиці Кампіанів
Зверху знаходяться три овальних плити. Перша зображає собаку на могилі (вочевидь господаря). Напис говорить “Gratus Animus. Est honor et tumulis animas placare paternas parva que in extructas munera ferre pyras”. Переклад: “Вдячна душа. Почесно душі батьків могилками вмиротворяти і в похоронний вогонь класти непишні дари” (Тут і далі подаються переклади з латини авторства Андрія Содомори і Маркіяна Домбровського).
«Вдячна душа»
«Життя коротке»
«Душа Кампіяна – в вічності; тіло ж його – Левова має земля»
Наступна композиція зображає птаха, який сидить на глекові з черепом і кістками. Що ж повідомляє нам напис який знаходиться тут? “Vita brevis. Vivo una morior que die qui fata notasti longa tibi te una vivere crede die”. Переклад: “Життя коротке. Від уродин до смерті – лиш день, і якщо уповаєш на довголіття, то знай: довге життя твоє – день”.
Третя зображає орла на могилі. Напис промовляє до нас: “Anius aeternus. Cur aquila observas bustum? mens cessit aeterna Campiani corpus terra Leonis habet”. Переклад: “Душа вічна. Що ж на могилу, орле, глядиш? Душа Кампіяна – в вічності; тіло ж його – Левова має земля”.
«…коли вигасне смерть, знову прийти до життя»
Наступна група написів супроводжує сцени пов’язанні з Ісусом. Перша сцена зображає зняття Ісуса з хреста. Це супроводжує напис: “Hoc reqviessere iuuat saxo condi que sepulchro extincta ut liceat posse redire necе”. Переклад: “Мило в цій скелі спочить, покладеним бути в могилі, щоб, коли вигасне смерть, знову прийти до життя”.
“Взяли мого Господа”
«з гробу воскреслий постав»
«у світ ступив переможно»
На наступній сцені зображено воскресіння Ісуса і Марію Магдалину біля його Гробу. Один з написів відсилає до фрази Марії Магдалини у Євангелії від Іоана: “Tuleunt D[omi]norun meum” – “Взяли мого Господа”. Основний підпис містить слова: “Tertium ut caelo post tristia sabbata caepit. Irradiare dies rediit redivi[ivvs]in oras”. Переклад: “Як по суботі сумній третій день почав променіти, з гробу воскреслий постав, у світ ступив переможно”.
«Христе, й ховаєш себе, й перед очі стаєш – от і плаче»
На третій сцені сцені жінка на колінах перед Ісусом. Напис: “Te simul abscondis simul at vis Сhriste videri. Hinc flet te que una quaerit amans et habet”, переклад: “Христе, й ховаєш себе, й перед очі стаєш – от і плаче. Та, що шукає в журбі, любляча, – й має тебе”.
«Та, що шукає в журбі, любляча, – й має тебе»
Отож, наступного разу проходячи повз уже звичні будівлі, затримайте на мить свій погляд і переконайтесь у тому, що навіть смерть не є кінцем існування людини. Покинувши цей світ фізично, те що вона зробила, буде перед очима і у пам’яті нащадків не один рік. Кампіани залишили львів’янам одну з найпрекрасніших будівель у центрі міста, тож, у свою чергу, не забуваймо про них.
Автор: Віктор ГУМЕННИЙ для Фотографії старого Львова
