Кожен львів’янин чи турист бодай раз був на цій вулиці, адже на ній розташований приміський вокзал, фактично на ній – головний залізничний вокзал, автовокзал, безліч шляхів та перетинків з іншими вулицями, які ведуть в різні райони Львова, вона веде за місто, це важливий виїзд з міста у напрямку кордону з Польщею. Так, мова йде про знамениту вулицю під назвою Городоцька.
У давнину, теперішня вулиця Городоцька складалася з трьох окремих частин. Вулиця св. Анни (Городоцька) відома від 1578 р., вона проходила від Краківської площі до костела св. Анни. Внаслідок регуляції міського простору під час доби міського самоврядування (1871 р.) вона отримала назву Казимирівської на честь короля Казимира ІІІ Великого.
Казимирівська залишалася своєрідною деморкаційною лінією між багатими кварталами центру і злиденними помешканнями бідноти. На вулицях Шпитальна, Котлярська, Сонячна проживав робітничий клас, який дедалі частіше і грізніше нагадував про своє існування.
У грудні 1944 р. Казимирівську перейменували на вулицю Чапаєва. Через двадцять років вона злилася з Городоцькою і стала «1 травня». Городоцькою називалася та частина, що йшла від розвилки до сучасної вулиці Чекаліна. Назва ця виникла наприкінці XVIII ст. А в XV ст. вона називалася Широкою, дещо пізніше — Краківською дорогою і аж потім — Городоцькою. Це був перший мурований тракт у Львові. Ще більшого значення вона набула після відкриття у 1861 році залізниці «Львів — Перемишль». 1879 року Городоцькою пустили кінний трамвай, а через тридцять років — електричний. Ще в останній чверті минулого століття Городоцька з правого боку не була забудована. На місці кварталів між Одеською і Головацького було так зване «Городецьке джерело», яке переростало у водоймище.
Околиці головного залізничного вокзалу, 1915-1925.
На початку ХХІ ст. на невеликій площі, що впритул підступає до Городоцької, розпочалося будівництво. На місці колишніх соляних складів розпочали будівництво костьолу св. Єлизавети — на честь дружини імператора Франца Йосифа І, убитої анархістом. Завершили будівництво 1912 року. Третя частина вулиці — від сучасної вул. Чекаліна і до меж міста — називалася Богданівкою. Назва походила від однойменного фільварку, закладеного родиною львівських вірмен ще у XVI ст. В 1933-му вулиця була включена до Городоцької.
В 1964 році всі три частини вулиці були об’єднані в одну вулицю — Городоцьку, найдовшу вулицю Львова.
Джерело: weloveua.com
