Лесь (Олександр-Зенон) Курбас народився на Львівщині в місті Самборі 25 лютого 1887 року. Батько та мати майбутнього режисера були мандрівними галицькими акторами. Заробляли не так багато, але попри все старались дати сину хорошу освіту.
Курбас став одним із найяскравіших представників Розстріляного відродження і загинув далеко за межами України.
Пропонуємо ознайомитись із його найкращими висловами:
1. Початком мистецтва світу є театр.
2. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати.
3. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій.
4. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра.
5. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала!
6. Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому.
7. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу.
8. Політика залежить від державних мужів майже стільки ж, скільки погода від астрономів.
9. Театр — храм і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть лунати в ньому.
Біографія:
У 1916 Лесь Курбас почав грати в омріяній студії найвідомішого тоді українського режисера Миколи Садовського.
Згодом відмовився від кар’єри актора та присвятив себе режисурі. У 1917 році створив “Молодий театр”, у якому старався шукати та робити щось абсолютно нове.
Усі постановки Курбас та актори ставили своїм коштом, без професійних декорацій та сучасних костюмів. Але це поєднувалось в естетичне ціле та збирало глядачів. А згодом трупа увійшла в історію, як перший модерний театр в Україні.
Тоді ж Курбас зустрічає свою майбутню дружину – московську танцівницю Валентину Чистякову. Молода балерина під керівництвом Леся стала однією із найвідоміших актрис у Києві. Разом пара прожила 18 років, поки Курбаса не розстріляли.
За діяльністю Курбаса та Куліша в Харкові в кінці 20-х років пильно слідкували радянські критики. Часто вони не сприймали їх спільні постановки, називали їх “похмурими” та такими, що викривляють оптимістичну радянську дійсність.
Новаторський підхід Курбаса до театру багато хто не розумів. Режисер хотів не лише втілювати написане на сцені, але і вводив у п’єси нові ідеї. Показував твори зовсім з іншого боку, вводив нову ієрархію художніх цінностей.
Лесь Курбас не занепадав духом, він до останнього вів боротьбу з тенденціями спрощення та вульгаризації мистецтва. Такі принципи режисера сильно суперечили радянському режиму.
У пресі почали публікувати “розслідування” проти Леся Курбаса. Його революційний театр назвали “шкідницькою” організацію та звинуватили в “буржуазному націоналізмі”. У 1933 його звільнили з посади керівника “Березоля”. Курбас поїхав до Москви, де його невдовзі заарештували.
Спершу Леся Курбаса відправили на будівництво Біломор-Балтійського каналу. Згодом на Соловки, де він не втрачав творчого запалу.
Через 4 роки, у 1937, його засудили до страти та розстріляли в урочищі Сандармох в Росії – на 20-у річницю Жовтневої революції. В той же день вбили і Миколу Куліша.
