17 серпня 1969 року львівські “Карпати” виграли Кубок СРСР з футболу. У фіналі львів’яни здолали ростовський СКА 2:1. Це був перший випадок, коли команда другої ліги здобула всесоюзний трофей, пригадує Gazeta.ua.
За рік до цього львів’яни грали в перехідному турнірі за право виступати у вищій лізі. У вирішальному матчі зійшлися “Карпати” й “Уралмаш”. Суддя – естонець Хярмс – зарахував гол росіян, забитий із офсайду. Львів залишився у нижчому дивізіоні.
На шляху до фіналу львів’яни здолали дві одеські команди – СКА і “Чорноморець”, єреванський “Арарат” та “Суднобудівник” із Миколаєва.
– Ростовці були впевнені, що обіграють нас без проблем, – розповідав капітан “Карпат” Ігор Кульчицький.
Ростислав Поточняк казав, що гравці СКА були впевнені в перемозі.
– Вони мали фірмові бутси “Адідас” і натякали нам, мовляв, після гри зможемо продати.
Коли ж у Ростові дізналися, з ким гратимуть у фіналі Кубка СРСР, лише зневажливо пирхнули:
– Львов? Эта деревня?
До столиці імперії приїхали кілька десятків тисяч львівських фанів. Зі Львова замовили спеціальний потяг “Львів – Москва”, який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників, переважно робітників підприємств заводів “Електрон”, “Львівсільмаш”, ЛАЗ, швейної фірми “Маяк”. Львів’яни приїхали із транспарантами “Кубок Львову”, “Тільки за “Карпати”, а також розтягнули велике полотно із зображенням лева, який тримає Кубок.
– Заходжу до кімнати і бачу – серед арбітрів є естонський суддя Еуген Хярмс. Я привітався з двома арбітрами, а естонця ніби й не бачив, – згадував Ігор Кульчицький. – Хярмсу одразу вдарила кров в лице. Я розписався і вже йшов на вихід, коли він окликнув мене і спитав, чому я з ним не привітався. Я відповів, що із запроданцями вітатись не буду. Тоді Хярмс зізнався мені, що його змусили підсудити у тій грі. Більше того, він розповів, що й у цій грі володарем Кубка бачать тільки СКА, тому “Карпатам” доведеться не солодко.
Рахунок відкрили ростовці. Відзначився Анатолій Зінченко. Тоді львівські уболівальники затягнули на трибунах “Черемшину”. Львів кинувся відіграватися і забив двічі – відзначилися Лихачов і Булгаков.
– Минали хвилини до фінального свистка, а я бачив, що команду покидають сили, – згадував Кульчицький. – Ростовці натиснули і за кілька хвилин до закінчення матчу забили. Бачу, головний арбітр вказує на центр поля, гравці СКА не тямлять себе від щастя через забитий гол, а боковий арбітр не опускає прапорця. Це був естонець Хярмс, який зафіксував офсайд з боку СКА. Головний суддя кілька разів перепитував його у правильності рішення, але Хярмс твердив одне – був офсайд. Таким чином естонець спокутував свою провину за нечесно зарахований гол у воротах “Карпат” 1968 року.
– Є таке поняття як “наш день”. Так от – це був наш день, – каже Ростислав Поточняк.
