Сьогодні львівський трамвай святкує свій 140-річний ювілей.
3 травня 1880 року перший львівський трамвай почав регулярний рух вулицями міста. Проте подія могла відбутися на десять років раніше, відразу дві англійські фірми просили у мерії дозвіл на будівництво та експлуатацію кінного трамваю, але міська рада відхилила прохання, оскільки потреби міста забезпечували кінні омнібуси.
Кінний омнібус – перший громадський транспорт Львова, який працював із 1835 до 1896 року. Справа на світлині – вдкритий вагон кінного трамвая. Фото із колекції трамвайного депо № 1
Омнібуси працювали з 1835 року і мали три маршрути.
У січні 1879 року у результаті дискусій та обговорень на засіданнях міської ради перевагу було надано вітчизняному підприємству, тобто Трієстинському товариству. У зв’язку з цим у Львові було створено філію цього товариства “Львівський трамвай” (Societa Triestina Tramway, Filiale: Lemberger Tramway).
Кінний трамвай на Краківській площі (сьогодні площа Я. Осмомисла)
У середині серпня 1879 року почалося закладення колії спочатку по вул. Бема. Рейки тоді були дерев’яні, оббиті металевою бляхою. У серпні місто отримало перші кінні трамваї, що були замовлені товариством на фабриці в Граці. Вони мали темновишневий колір та білі написи з червоною облямівкою – “Tramwaj Lwowski ” (Трамвай львівській).
Кінний трамвай на залізничному переїзді на теперішній вул. Б. Хмельницкого, фото, кінець XIX ст.
Усі роботи із будівництва головної лінії було завершено у листопаді 1879 р. 25 листопада з площі Митної площі розпочалась пробна їзда. З депо виїхало три вагони: один літній відкритий, другий – з одним салоном, третій – пасажирський, поділений на два класи.
Випробовування пройшли доволі гладко. 3 травня 1880 р. проїзд був безкоштовним. А з 5 травня почали брати оплату за проїзд. На початку червня дирекція трамваю за проханням магістрату заборонила куріння у вагонах. В середини цього ж місяця завершилися роботи з закладання міського каналу по вул. Городоцькій, і 1 липня 1880 р. розпочався регулярний рух по всій головній лінії, від Митної площі до вокзалу залізниці ім. Карла Людвіга.
Кінний трамвай на сучасному проспекті Свободи. Стара листівка із колекції трамвайного депо №1
Після відкриття Жовківської лінії довжина шляхів кінки становила 5874 м. (лінії в основному були двоколійними). Рух вагонів, як і у всій Австро-Угорщині, був лівостороннім. Кожний вагон поділявся на два класи – перший та другий і проїзд відповідно коштував 20 і 15 центів за секцію. Обидві лінії були розбиті на 4 секції, вартість проїзду призначалася відповідно з урахуванням класу і відстані проїзду (одна, дві, три або чотири секції). На Городоцькому та Жовківському підйомах екіпаж очікував форейтор (часто підліток), який підпрягав 1-2 пари коней і допомагав подолати складний підйом. А пасажири змушені були платити у подвійному розмірі, за додаткових коней. Вагони рухались із середньою швидкістю 6 км/год.
Кінний та електричний трамваї на площі Галицькій. Стара листівка із колекції трамвайного депо №1
Доля кінного трамваю була вирішена в 1906 р. У зв’язку з планом розширення мережі ліній електротрамваю обидві лінії кінки повинні були бути електрифіковані в 1907 р.
Трамвай біля головного корпусу Львівської політехніки. Фото 1894 р.
15 січня 1909 р. на кінному базарі відбувся розпродаж 60 трамвайних коней, а всього в січні було продано 77 коней по ціні від 35 до 315 крон за кожного. Вагони почали використовуватись як причепні до моторних вагонів електричного трамваю. На цьому закінчилась історія львівської кінки.
Олександр АРІСТАРХОВ для Фотографії Сталого Львова
