У Львові понад два роки тривають роботи з реставрації інтер’єрів історичної кам’яниці, що розташована на вул. Вірменській, 17. Бюро спадщини поділилося процесом реставрації та знахідками, які приховувала у собі кам’яниця, передає Твоє Місто.
Йдеться про кам’яницю на вул. Вірменській, 17, яка називається Еміновичівська і датується XVII ст., проте це не зовсім так. Останні дослідження показали, що це датування є умовне і випливає з першої письмової згадки про кам’яницю.
Насправді в структурі будинку є багато реліктів (лат. relictum – залишок) з XV ст., – наприклад, готичні портали та вікна. Одне із вікон навіть виявили «in situ», тобто на своєму місці. На його кам’яному обрамленні залишилися сліди пожежі 1527 р., яка майже цілковито знищила готичний Львів. Через це фахівці припускають, що не всі міські будівлі того періоду були цілковито дерев’яними. На жаль, багато цінних речей було знищено внаслідок перебудови будинку 1780-х рр. Було втрачено віконні обрамлення та колони, зруйнована величезна частина готичного фасаду, що виходив на вул. Вірменську.
Відомо, що у XVII ст. кам’яницю викупили вірмени – родина Еміновичів. Вони зробили надбудову і перебудову. З цього часу кам’яниця іменується Еміновичівською. Після цього вона переходить до вірменських архиєпископів, а далі – до ловчого Петра Лубковського, котрий ґрунтовно її перебудував.
Цей будинок раніше був завершений аттиком, оскільки сліди на фаєрмурах свідчать про інший ухил даху. Аттик розібрали приблизно у 1757-1759 рр., під час реконструкції будинку. На жаль, під час проведення цих робіт, багато цінних елементів було втрачено. На фасаді, на рівні другого поверху, є кам’яні обрамлення, в антаблементі яких колись були розети та метопи. Мабуть, котромусь із колишніх власників вони не подобались, тож він вирішив їх прибрати. Зараз сліди від них можна побачити лише за допомогою спеціального освітлення. В антресолі однієї з кімнат, в шпарині дерев’яної балки, фахівці знайшли захований у німецькомовну газету 1916 р., значок українського січового стрільця. Ймовірно, стрілець переховувався тут під час пацифікації.
«В одній з кімнат ми знайшли жетон Українського січового стрільця. Він завернув його в німецькомовну газету 1916 року і заховав у балку, в щілину. Було це в 30-тих роках ХХ століття. Він боявся, щоб його не арештували. Ця кам’яниця – це не просто історія Львова, це історія людей, які жили в ній. Ми про них нічого не знаємо, та це не страшно, ми можемо собі уявити … Уявити переляканих євреїв, які мали тут сховок, вірмен, які пекли тут хліб і продавали, січового стрільця, який ховав свій орден і навіть короля… Так, колись ця кам’яниця належала самому королю. Ми постараємось зробити так, щоби ці люди з їхніми родинними традиціями та їхніми історіями – залишилися у цих стінах, бо без людей це просто коробка», – розповідав Tvoemisto.tv реставратор Олег Рибчинський.
У будівлі фахівці виявили портали різних періодів. На одному із них, на надпоріжнику, є ґмерк – підпис різьбяра, який датується XV ст. Ймовірно, це вперше в історії Львова знайдено підпис майстра того періоду.
Під час досліджень виявлено капітелі міжвіконних колон на першому поверсі та антаблемент з гротескним маскароном, аналогів яких теж немає у Львові, але подібні речі можемо спостерігати у Флоренції.
Відкритий гротеск з маскароном на фасаді
Капітелі віконних колон
Однією з найцікавіших знахідок була добре збережена система опалення — гіпокауст і підлога XV ст. з кам’яними отворами, крізь які в приміщення потрапляло тепле повітря. Це найпоширеніший тип класичної античної опалювальної системи, призначеної для обігріву одноповерхових будівель.
Кахля із зображенням герба Пруського королівства
У пазухах склепіння виявлено ренесансні кахлі ХV ст. з готичної печі. Найімовірніше, ця піч була на другому поверсі, але до наших часів не збереглася. На них можна побачити герб Прусського королівства, герб Холмської землі та найцікавіше – зображення короля, який тримає в руках державу і меч. Дослідники ідентифікували його як Сигізмунда I Старого. Також на двох кахлях зображено фрагмент Євангелія від Матвія «Побиття немовлят».
Кахля із зображенням Сигізмунда I Старого
Аналоги цих кахлів експонують в колекції музею у Вавелі. Проте є одна відмінність – у Вавелі кахлі полив’яні, а у нашому випадку – глиняні. Мабуть, у привезену з Вавеля форму набивали глину та випалювали у Львові. Олег Рибчинський наголошує, що це і не королівська кам’яниця, як про неї писали попередньо, оскільки немає жодних документів, які б про це свідчили.
Фрагменти кахлів, що вкриті поливою
Окрасою кам’яниці є стінописи. Проте не всі збереглись до нашого часу. Розписи першого поверху практично повністю втрачені, оскільки всі стіни були затиньковані цементом і лише на кількох фрагментах вдалося віднайти автентику. Під час робіт фахівці виявили замуровану раніше нішу з поліхромією. Розписи мають мотиви пізньої готики – раннього ренесансу. Це одні з найстаріших фрагментів настінних розписів знайдених у цій будівлі. Фахівці зробили трансфер цих фрагментів на нову основу методом «stacco», тобто зняли разом із кутами та шаром тинькованої основи, яка тримає форму малярства.
Ніша з поліхромією — одні з найстаріших фрагментів настінних розписів у цій будівлі
Під час реставраційних досліджень було виявлено, що стеля є вторинною (встановлена в австрійський період) та приховує під собою дерев’яне балкове перекриття та розписи у вигляді меандрів, які характерні для періоду ренесансу. Завданням фахівців було відкрити первинний вигляд стелі та зберегти розписи пізнішого періоду.
Перенесені розписи у вигляді меандрів
Фрагменти орнаментальної композиції перенесли методом трансферу на нову основу, а вторинне перекриття обережно демонтували. Провели низку консерваційно-реставраційних робіт, які забезпечили естетичне збереження та експонування поліхромії. Між виявленими ренесансними балками та класицистичними розписами період у 200 років.
Іншою несподіванкою для дослідників була центральна балка на стелі. На ній вказано рік – 1654 р. та різночасові написи, де можна розчитати напис латинню – «BENEDIK DOMINE … HABITATIONEM ISTAM».
Цікаво, що давніші написи вирізьблені на балці, а інші – написані.
Центральна балка на стелі з написами
Два малярських шари з різних періодів
Розета, яка поєднує три періоди малярства
У кімнаті на другому поверсі, між вікнами, виявлено колону. Її датують серединою XVII ст. Вона поліхромована із Мелюзиною – фігурою європейського фольклору, яка символізує жіночий дух прісної води. Зазвичай її зображують жінкою, нижня частина тіла якої є зміє- або рибоподібною. Колона була замурована цеглою і після відкриття на ній було понад десять шарів різночасових монохромних побілок, які після досліджень були зняті.
