П’ятниця, 29 Травня

Як біля Львова дослідники розбудовують найбільший радіотелескоп Європи

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

З чим для вас асоціюється Золочів на Львівщині? Із Золочівським замком, якому вже 600 років? З нобелівським лауреатом Роалдом Гоффманом, який родом з Золочева чи просто місто, крізь яке ви проїжджаєте, прямуючи на Тернопіль? А може з потужним центром космічного зв’язку та досліджень, який за 5,5 км на північ від міста Золочів!?

Журналіст ІП «Діло» Юрій Мартинович розповів про справжню наукову перлину Золочівщини, про яку загал знає геть мало. Більше того, серед місцевих людей ходять різні легенди про радіацію від антен (насправді, радіаційний фон у Львові більший), чи про 15-поверховий бункер з тунелями, які тягнуться ледь не до Львова. Та все це вигадки з часів СРСР, коли до об’єкту було годі підступити.

Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві (в народі «Азимут») розташований у мальовничій місцині серед кілометрів полів та лісів. Довкола нього тиша і спокій. Та на теперішній час – це найбільший подібний об’єкт в нашій державі (з окупацією Росією Криму, Україна тимчасово втратила більший центр поблизу Євпаторії). Центр у Золочеві складається з двох потужних антен, які з’явилися ще за радянських часів. Вони були інформаційним вікном всього СРСР у західний світ.

Фото: VargaA / Wikipedia

Коротка історія

25-метрову антену КТНА-200 поставили у середині 70-х років минулого століття у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз-Аполлон» (співпраця радянських космічних науковців з американськими). Але першочергово антена дозволяла мати прямий урядовий канал зв’язку між Москвою та Вашингтоном, а вже далі здійснювати міжнародні телекомунікації через супутники системи «Інтелсат». Тобто завдяки цій антені могли не лише говорити Брежнєв з Картером, чи Горбачов з Рейганом, але і прості радянські люди дивитися наживо, для прикладу, хокейні матчі між збірними СРСР та США, або весь світ міг спостерігати, як «мішка» покинув стадіон і полетів у небо під час літніх Олімпійських ігор 1980 року.

У 1986 році 25-метрова антена перестала бути самотньою. У центрі зв’язку постала нова, ще більша 32-метрова! На відміну від антени КТНА-200, яка була суто радянською розробкою і свого часу стояла на науково-дослідному кораблі «Юрій Гагарін», MARK-4B збудували японці. 32-метрову антену розробила японська компанія NEC, а вже на місці радянські спеціалісти склали її докупи. Завданням антени був зв’язок у південно-східному напрямку – Індія, Китай і так далі.

Що ж сталося з антенами зі здобуттям Україною незалежності? До 2017 року, практично нічого не відбувалося. Антени були частиною Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. На початку 90-х, антени продовжували виконувати свої функції, однак із розвитком оптичного волокна, прокладання трансатлантичних магістралей та загальним розвитком техніки, потреба у такому типу зв’язку відпала і стала економічно не вигідною. Більше того, для трансляцій через супутники почали використовувати стандартні 7-метрові антени. Тому дві великі антени все менше застосовувалися у роботі Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Для прикладу, на початку 2010-х 25-метрова антена займалася трансляцією радіо FM Галичина.



Від радіо і телебачення до космічних завдань

Все змінилося з початком військової агресії Росії на Сході України та окупацією Криму. Після втрати парку космічних антен поблизу Євпаторії, постало питання про відновлення роботи Центру далекого космічного зв’язку. 2,5 роки бюрократичної тяганини, суперечок з Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, який мав (чи не мав) свої плани стосовно антен біля Золочева, і у 2017 році вони офіційно увійшли до Державного космічного агентства України, до Національного центру управління та випробування космічних засобів. З того часу з антенами відбуваються разючі зміни – їх модернізують і роблять з них величезні радіотелескопи, які займатимуться дослідженням далекого космосу. Стежать за оновленням та займатимуться експлуатацією українські військові у відрядженні.

Цікаво, що Національний центр управління та випробування космічних засобів постав на основі ракетних військ. У 1996 році Україна відмовилася від ядерної зброї, тому військові, які займалися їх обслуговуванням, стали частиною Державного космічного агентства і є у «відрядженні» у центрі досліджень. Тобто ці військові – це, по суті, науковці з армійським вишколом.

Начальник Центру космічних досліджень та зв’язку у Золочеві Національного центру управління космічних засобів державного космічного центру України Віктор Ожинський служив біля Євпаторії. У 2014 році він, як і інші українські дослідники, змушений був покинути це місце. З 2017 року військовий фахівець у відрядженні працює на базі біля Золочева.

«Коли ми прибули сюди, то будівля була у напіврозваленому стані: ні води, ні каналізації. Було страшно зайти. Але почали відбудовувати, відмивати все, ремонтувати і робити умови праці належними. За ті декілька років, які тут, то зробили набагато більше, ніж за 20 років у центрі у Криму. Ми тут у відрядженні для виконання певних спеціальних завдань. Вони не є суто військовими, але не є і цивільними. Така специфіка. Однак розповісти про ці завдання ми не можемо, вони є секретними», – каже Віктор Ожинський.

Ситуація зараз та “спілкування” з космосом

Центр у Золочеві є напівзакритим об’єктом. Тобто просто прогулятися там не вийде. Він під охороною. Та для науково-освітніх проєктів тут завжди відкриті двері.

«Ми закриті для справ суто військових. А з приводу наукових досліджень, освітніх чи гуманітарних проєктів, то ми повністю відкриті. До нас приїздлять учні зі шкіл і ми проводимо невеликі семінари. Всі ініціативи від місцевих та місцевої влади намагаємося підтримувати. Бо важливим є цивільно військове співробітництво», – розповідає Віктор Ожинський.

У вересні минулого року відбулася масштабна благодійна акція, до якої залучили Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві. Тоді було оцифровано та відправлено 100 тис. дитячих малюнків у далекий космос! Їх малювали діти зі всієї України. Малюнки у вигляді радіосигналу і досі летять на планетарну систему TRAPPIST-1, яка на відстані 41 світловий рік від нас. Це ряд планет, на яких, можливо, є життя… Військові у відряджені самі змонтували власними силами передавач, щоб зробити таку одноразову акцію. Зараз передавач розібраний, оскільки основне завдання антени – це приймати сигнали.

32-метрова MARK-4B Фото: Юра Мартинович

«Коли ми прийшли сюди, то антени механічно працювали, але ніде не були задіяними. На даний момент відбувається процес модернізації 32-метрової антени. MARK-4B називатиметься Радіотелескоп-32. Відновлюється поворотна система, та приймачі. Хочемо її оновити до сучасного стану. Зараз все у дослідній експлуатації. Експлуатуємо, досліджуємо, модернізуємо разом із науково-дослідницькими українськими інститутами з різних міст, які зараз налаштовують надточну апаратуру. Перший етап модернізації завершився. Зараз починається дослідна експлуатація. Ми починаємо досліджувати те, що вони модернізували. На скільки воно правильно, шукати недоліки. У перспективі і планах включити антену у європейську систему радіотелескопів», – розповідає начальник групи космічного зв’язку майор Олександр Салівончик

Цікаво, що вже зараз 32-метрова антена MARK-4B під Золочевом є потужнішою за 72-метрову, якою користувалися у Криму. Оскільки сучасні підсилювачі та розробки українських вчених, які вмонтовані в антену, дають більші можливості.

Найбільший радіотелескоп Європи

Чому європейцям може бути цікаво включити цю антену у свою систему? Оскільки чим більша відстань між радіотелескопами, тим більшу площу охоплення вони покривають. Більше того, 32-метрова антена може стати найбільшою у Європі.

«Після завершення модернізації – це буде найбільший радіотелескоп у Європі! Подібні телескопи у Європі є, але вони однодіапазонні. Один приймач одного діапазону. А у нас планується багатодіапазонний. Буде одночасно декілька приймачів ловити сигнали з далекого космосу», – каже Олександр Салівончик.

У планах до кінця року завершення тестування 32-метрової антени. За словами Віктора Ожинського, вчені з Європи зацікавлені у включені нашого радіотелескопу у свою систему, однак не спішать фінансувати, оскільки вкладають гроші у проєкти країн ЄС. Відповідно, модернізація відбувається за кошти України.

«Наразі цей проєкт більш іміджевий для нас, але також важливий і для національної безпеки. Бо є національні інтереси країни у космосі. Україна завжди позиціонувалася, як космічна держава. Тому цей проєкт – це маленький крок, щоб нашу країну підняти в очах світового товариства», – говорить Віктор Ожинський.



MARK-4B (Радіотелескоп-32) повертається на 1 градус за 3 секунди. Коефіцієнт використання поверхні близько 75%. Це дуже багато. Комп’ютер наводить її на відповідну точку в небі і точність спрямованості є десятитисячна градуса! Тобто це надточна багатотонна машина, яка може підслуховувати за зірками за мільярди мільярдів кілометрів від нас.

MARK-4B Фото: Юра Мартивнович

Що ще зможе робити ця антена після модернізації? Все залежить від поставлених завдань. Чи зможе вона визначити запуски ракет з ядерними боєголовками? Військові у відряджені кажуть, що все можливо і залежить знову таки від задач, які будуть поставленні.

Старша ж «сестра» 32-метрової антени, 25-метрова радянська, наразі, лише чекає змін. Цього року має стартувати програма з її модернізації і перетворення на потужний радіотелескоп. А поки що тут лише прибирають «авгієві конюшні», які перейшли у спадок. Відвідавши обидві антени, можна наочно побачити перебудову одної, та наразі застій іншої.

Висота радянської антени близько 50 метрів, а вага – сотні тонн. Вона виглядає більшою за 32-метрову японську, оскільки розміщена на багатоповерховій будівлі. Свого часу на кожному поверсі були різні структури, від дослідницьких до КГБ у кімнаті №303, які займалися зв’язком СРСР зі світом. Вся техніка досі робоча, але давно застаріла. Можна навіть побачити старі сенсорні екрани радянського зразка, які потім позабирали. Бо, кажуть, коли науковці не мали, що робити, то підводити до сенсорних кнопок маленьку напругу і били один одного струмом. Така от розвага.

Тішить те, що центр живе і розвивається. Є охочі працювати та робити дослідження під українським прапором. Тому у майбутньому, можливо, саме наші дослідники знайдуть нові планети, на яких, імовірно, може бути життя, або навіть зловлять сигнал від позаземних цивілізацій, як у фантастичному фільмі «Контакт» (1997 року)? Хто знає, все може бути. А наразі військові у відрядженні все краще обживаються на новому місці і роблять центр придатним для роботи чим більшої кількості зацікавлених вчених, компаній та міжнародних співтовариств.

«До 2014 року всі казали, що ми не потрібні і переведуть нас у цивільних, але після 2014 року – стали враз потрібними. Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова готує молодих кадрів, є позитивна динаміка, збільшується зацікавлення серед населення до нашої роботи. Адже це шанс робити щось дійсно унікальне та важливе у перспективі для всього світу», – підсумовує Віктор Ожинський.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР