У мережі згадали загиблих 13 Героїнь-захисниць України

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

За ці шість років війни за незалежність України проти на Донбасі загинули тринадцять жінок, які служили в лавах Збройних сил України.

Про 13 обірваних війною життів – тих, хто дивляться на своїх рідних із небес – пише “Армія.inform“.

“Вони стали до лав захисників та патріотів України і боронили рідну землю, як могли. Згадаймо їх поіменно”, – зазначили у повідомленні.

Бакланова Алєся Олександрівна (“Мала”), старша солдатка. Жінка-стрілець 92-ї окремої механізованої бригади
< Бакланова Алєся Олександрівна[/caption]

Вона народилася 11 січня 1999 року в с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область. А загинула 10 жовтня 2018 року поблизу Авдіївки (Ясинуватський район, Донецька область) під час несення служби в районі шахти “Бутівка”. У неї залишилися батьки і брат.

Місце поховання: с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область.

Водночас указом президента України №26/2019 від 31 січня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” героїню посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Вітовська Анастасія Олександрівна (“Стелла”), солдатка. Була кухаркою 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” (53-тя окрема механізована бригада)

Вітовська Анастасія Олександрівна

Народилася 31 березня 1998 року в Кентау (Південно-Казахстанська область, Казахстан). Трагічно загинула в ніч на 27 вересня 2019-го на ротному опорному пункті поблизу Залізного на Донеччині від множинних осколкових поранень. У неї залишилися батько, мачуха і син.

Місце поховання: м. Попасна, Луганська область.

Вовк Алла Юліанівна (“Фортуна”), старша солдатка, санітарна інструкторка 44-ї окремої артилерійської бригади.

Вовк Алла Юліанівна

Народилася 16 лютого 1968 року в с. Пільний Олексинець (Городоцький район, Хмельницька область). Загинула 18 листопада 2015-го на автошляху Сєвєродонецьк – Новоайдар поблизу с. Гречишкине (Новоайдарський район, Луганська область). Без мами й бабусі залишилася донька і онук.

Місце поховання: с. Жилинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область.

Указом президента України №9/2016 від 16 січня 2016 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.

Галицька Сабіна Станіславівна (“Сонечко”), молодша сержантка, старша медична сестра 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Галицька Сабіна Станіславівна

Народилася 20 вересня 1994 року в с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область). Загинула 20 лютого 2018-го під час виконання бойового завдання (заміна особового складу на СП) під час переміщення БРДМ у районі с. Катеринівка (Попаснянський район, Луганська область) у результаті прямого влучення ПТКР у бронемашину. У неї залишилися батьки та брат.

Місце поховання: с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область).

Указом президента України №59/2018 від 7 березня 2018 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Горбачова Анастасія Валентинівна (“Ліса”), Добровольчий Український Корпус

Горбачова Анастасія Валентинівна

Народилася 16 березня 1983 року в Чернівцях. Загинула 6 серпня 2015-го від вогнепального поранення у м. Маріуполь (Донецька область).

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Куліш Олена Борисівна, волонтерка

Куліш Олена Борисівна

Народилася 23 березня 1968 року в Луганську. Загинула 10 серпня 2014-го у с. Переможне (Лутугинський район, Луганська область), разом зі своїм чоловіком Володимиром Альохіним у той час, як надавала волонтерську допомогу українським військовим. Без батьків залишилася донька.

Місце поховання: м. Луганськ.

Указом №16 від 7 травня 2016 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

Морозова Надія Олександрівна, старша солдатка. Начальниця електростанції, 10-й окремий мотопіхотний батальйон (59-та окрема мотопіхотна бригада).

Морозова Надія Олександрівна

Народилася 27 жовтня 1993 року в смт Красні Окни (Одеська область). Трагічно загинула 26 червня 2017-го в районі с. Павлопіль (Волноваський район, Донецька область). У неї залишилися батьки та син.

Місце поховання: смт Окни (Одеська область).

Никоненко Ярослава Сергіївна (“Гера”), старша солдатка. Снайперка 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ

Никоненко Ярослава Сергіївна

Народилася 25 серпня 1983 року в Миргороді (Полтавська область). Загинула 15 жовтня 2019-го поблизу Мар’їнки (Донецька область) у снайперському протистоянні на позиціях ЗСУ. Залишилися мати, сестра та донька. Крім цього, батько захисниці Сергій Никоненко з батальйону “Айдар” теж загинув.

Місце поховання: м. Миргород (Полтавська область).

Указом президента України №804/2019 від 5 листопада 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Носкова Катерина Володимирівна (“Кет”), старша солдатка. Старша телефоністка 17-го окремого мотопіхотного батальйону (57-ма окрема мотопіхотна бригада)

Носкова Катерина Володимирівна

Народилася 23 квітня 1989 року в м. Знам’янка (Кіровоградська область). Загинула 16 серпня 2015-го під час мінометного обстрілу поблизу Горлівки (Донецька область). Залишилися чоловік, син, батьки та старша сестра.

Місце поховання: м. Знам’янка (Кіровоградська область).

Указом президента України №663/2015 від 25 листопада 2015 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Указом №23 від 9 червня 2017 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

Сургучова Аліна Ігорівна, старша солдатка. Відповідальна виконавиця групи спеціального документального забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади

Сургучова Аліна Ігорівна

Народилася 27 грудня 1995 року в с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область). Загинула 13 квітня 2017-го під час несення служби в районі Бахмута на Донеччині. У неї залишилися мама.

Місце поховання: с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область).

Хоружа Наталія Олександрівна, молодша сержантка. Санітарна інструкторка 54-ї окремої механізованої бригади

Хоружа Наталія Олександрівна

Народилася 9 червня 1972 року у Першотравенську (Дніпропетровська область). Загинула 2 лютого 2017-го внаслідок прямого влучення ПТКР у медичний автомобіль у районі смт Луганське (Бахмутський район, Донецька область (Світлодарська дуга). Залишилися батьки, сестра, чоловік та донька.

Місце поховання: смт Просяна (Покровський район, Дніпропетровська область).

Указом президента України №28/2017 від 8 лютого 2017 року “За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Шевченко Ірина Вікторівна, сержантка. Санітарна інструкторка медичного пункту 503-го батальйону морської піхоти, 36-та окрема бригада морської піхоти.

Шевченко Ірина Вікторівна

Народилася 1 листопада 1970 року в с. Дар’ївка (Білозерський район, Херсонська область). Загинула 1 липня 2019-го під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу с. Водяне (Волноваський район, Донецька область): її санітарний автомобіль Hummer HMMWV був обстріляний із протитанкового ракетного комплексу. В результаті прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці, а Ірина була смертельно поранена – жінка зазнала вибухової травми й опіків. Її терміново доправили до 61-го військового госпіталю в Маріуполі, однак там її серце зупинилося. У неї залишилася сестра.

Місце поховання: м. Херсон, Алея Слави, кладовища Геологів.

Указом президента України №578/2016 від 29 грудня 2016 року “За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.

Указом президента України №625/2019 від 23 серпня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” уже посмертно нагороджена орденом “За мужність” II ступеня.

Червона Яна Михайлівна (“Відьма”), старша солдатка. Навідниця-кулеметниця 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” (54-та окрема механізована бригада)

Червона Яна Михайлівна

Народилася 16 квітня 1979 року в Харкові. Загинула 2 квітня 2019 року на позиціях ЗСУ в районі села Новозванівка на Луганщині від прямого влучення міни в бліндаж під час обстрілу взводного опорного пункту з 82-мм та 120-мм мінометів. У неї залишилися мати, брат, чоловік і двоє діточок – син і донька.

Місце поховання: м. Харків, 18 (Безлюдівське) кладовище, Алея Слави.

Указом президента України №109/2019 від 6 квітня 2019 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” посмертно нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Крім цього, указом № 31 від 4 грудня 2019 року нагороджена відзнакою “Народний Герой України” – теж посмертно.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР