Окружний адмінсуд Києва 27 травня визнав протиправною відповідь Інституту нацпам’яті та його колишнього очільника Володимира В’ятровича, що символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською, і зобов’язав Інститут «утриматися він розповсюдження таких висновків».
Повідомляється, що суд частково задовольнив позов голови видавництва «Сакцент Плюс» Наталії М’ясникової. Вона просила визнати незаконною відповідь очільника Інституту нацпам’яті Володимира В’ятровича на запит видання «Страна.юа» у 2017 році. У нійу він зазначив, що символіка 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» не належить до символіки націонал-соціалістичного режиму, забороненого в Україні.
У своєму позові М’ясникова зазначає, що дивізія СС «Галичина» була частиною військ Ваффен-СС, яку Нюрнберзький трибунал у 1946 році визнав злочинною організацією. Позивачка вважає, що тодішній очільник Інституту нацпам’яті спотворив історичні факти та перевищив свої повноваження.
Позов вона подала ще у 2017 році.
Тепер суд постановив, що відповідь Інституту і його тодішнього очільника була протиправною і зобов’язав «утриматися від розповсюдження таких висновків».
Водночас судді відхили вимогу позивачки до Інституту «заборонити пропаганду символіки СС «Галичина» і офіційно спростувати заяву.
Згодом сам В’ятрович зазначив, що в рішенні суду немає нічого про те, чи є символіка дивізії СС «Галичина» символікою націонал-соціалістичного тоталітарного режиму.
«Суд вирішив, що УІНП не мав відповідати на звернення громадянина щодо приналежності цієї символіки до нацистської. Хоча як УІНП як центральний орган виконавчої влади міг не надати відповіді громадянину для мене залишається загадкою», — написав колишній очільник УІНП.
Про рішення окружного адміністративного суду м.КиєваВ оприлюдненому рішенні суду немає нічого про те, чи є символіка…
Gepostet von Volodymyr Viatrovych am Mittwoch, 27. Mai 2020
Дивізія СС «Галичина» — підрозділ у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943–1945 роках і був укомплектований з українців переважно греко-католицького віросповідання. Майже усі вони були галичанами.
Після Бродівської битви частина дивізійників «Галичини» поповнила ряди УПА, яка вела бойові дії на два фронти — проти німецьких і проти радянських військ. У лавах УПА боролися і згинули багато бійців Дивізії.
У травні-червні 1947 усіх українців, за винятком 1052 осіб, що виявили бажання повернутися до СРСР, і 176, що перейшли у 2-й польський корпус генерала Андерса, перевезли до Англії. Там їх розмістили у таборах військовополонених, де задіяли до сільськогосподарських робіт до повного звільнення наприкінці 1948. Колишні вояки дивізії після звільнення роз’їхалися по всьому світу — у США, Канаду, Австралію, Аргентину.
