Подружжя з Львівщини усиновлюють хворих дітей та намагаються дати їм нормальне життя. Окрім рідного сина, сім’я Оксани та Сергія Дадаків з Буська (Львівщина) мають багато нерідних дітей, але котрі стали вже як рідні. Львів’яни усиновлюють діток з вадами розвитку і здоров’я і ставлять їх на ноги, які колись через це стали непотрібні рідним батькам. Про це повідомляє газета Високий замок.
Місяць тому Оксана Дадак з чоловіком Сергієм взяли з дитячого будинку дівчинку у свою велику родину. Тепер у подружжя семеро дітей. Рідному синові Арсену 13 років. Чотирьох дітей родина усиновила офіційно. Двоє — під опікою. Четверо дівчат і двоє хлопчиків.
Мама Оксана розповіла, що вони усиновлюють діток з вадами, тому що здорових заберуть однозначно, а у такої малечі шансів менше.
“Здорових заберуть однозначно. А хворим діткам, від яких відмовилися батьки, також потрібна любов і турбота. Першою я взяла дівчинку, їй зараз сім років. Ще з дитинства я переймалася долею таких діток. Біля нас був інтернат, я часто бачила інтернатівських дітей. Просила маму: «Давай візьмемо дитинку з інтернату». Мама не була до того готова”, – розповідає жінка.
Після одруження подружжя довший час не мало дітей. Арсена жінка народила у 32 роки. Після цього порадилася з чоловіком та вирішили всиновити ще діток.
“Нашому Арсенові на той час було шість років. Знала, що обов’язково візьму дівчинку. Уявляла, що у неї будуть рожеві бантики, буду її одягати як принцесу. Як колись мама одягала мене. За першим разом не взяли нікого. Мене мучило відчуття: нікого «не побачила». За якийсь час нам з Кам’янки-Бузької зателефонували, мовляв, є покинута дівчинка. Коли ми приїхали знову, з’ясувалося, що дівчинка має лише 24 тижні і важить… 700 грамів. Як тільки її побачила, сумніви відпали — це моя дитина”, – згадує жінка.
“Я дуже хотіла саме таку дитину. Мені казали, ви марно витрачаєте час, з неї нічого не буде, вона буде лежача. Лікар покликав і показав мені листок і каже, що це не дитина, а листок з діагнозом. В 2,5 роки вона сіла, в 3,5 роки почала ходити”,– розповідає багатодітна мати Оксана Дадак.
Нині Оленці 7 і вона майже не відрізняється від однолітків, має лише незначні проблеми з мовою. Після дівчинки в родині з’явилися двоє сестричок Софія та Юля. Фізично дівчатка здорові, проте мають розумові вади. Пізніше взяли Віталіка й Ореста. Обоє хлопців стрaждають на нeвиліковну нeдугу – фетaльний алкoгольний синдром.
Оксана зазначає, що любить їх всіх однаково, бо всі вони її дітки.
“Окрім Бога, мені не допомагає ніхто. Наші діти не голодують, але не кидаються бананами. Можу купити їм ці банани — купую. Не можу — значить, ні. Печиво купуємо пачками, м’яса маємо вдосталь. Одягнуті — чисто і гарно. Колись мене мама гарно одягала, мабуть, мені це передалося. Правда, телефонів наші діти не мають. Але мають комп’ютер і планшет.
Усі великі покупки обговорюємо на «сімейній раді». Пояснюю дітям: тато щоночі йде на роботу, щоб заробити гроші. Якщо хтось з діток має допрацювати, наприклад, з математики, значить, треба старатися. І тоді ми купимо ось це. Вчимо їх, що нічого у житті так просто не буває. Якщо дитина хоче мати гарну машинку чи ляльку, ми купуємо. У дітей повинні бути іграшки. Але вони мають їх цінувати, і вони це розуміють”, – ділиться Оксана.
Особливу допомогу та підтримку Оксана відчуває від рідного сина та чоловіка. Щоб проводити більше часу із сім’єю та допомагати дружині, Сергій працює в нічну зміну.
“Був такий момент, що хотілося дати крок назад. Бо було важко ради дати. Але знаючи свою дружину, яка піде проти світу, я погоджувався. Я приходжу змучений, сідаю на кухні, один обіймає, інший скидає тапки, ще хтось щось несе. Домашні діти звикли, що тато щось купить, мама щось купить, а ті тішаться щодня, що тато прийшов”, – каже багатодітний батько Сергій Дадак.
Районна влада багатодітній сім’ї не допомагає, та й вони до них не зверталися за допомогою. Наразі їх підтримує громадська організація «Турбота в дії». Цього року їм вперше дали для усіх діток безкоштовні путівки на відпочинок.
