Львів’янин Олександр Шутюк, який займається проектуванням громадських просторів і багато подорожує європейськими містами, веде блог про урбаністику та міський розвиток, а саме – дизайн вулиць, громадський транспорт та архітектуру. У своєму новому відео він говорить про те, чи все добре з безпекою українських вулиць та доріг, чи багато людей гинe у ДТП та як можна змінити цю ситуацію, використовуючи досвід європейських країн.
Смeртнiсть на дорогах України залишається надто високою у порівнянні з рівнем смeртнoсті на дорогах європейських міст. Окрім занизьких штрафів та повільного запровадження автоматичної фіксації порушень, цьому сприяє розвинута інфраструктура.
За офіційною статистикою, минулого року у дорожніх авaріях в Україні зaгинyли 3454 людини, трaвмoвано 32 736. Головні причини серйозних авaрiй – перевищення швидкості та виїзд на зустрічну смугу. Проте низька смeртнiсть і трaвматичнiсть на дорогах міст Європи свідчить про те, що цього можна уникнути.
Є така собі практика Vision Zero, підхід якої полягає в усвідомленні того, що людям властиво робити помилки, а сама система помилятись не повинна. Таким чином акцент робиться на влаштуванні безпечної дорожньої інфраструктури. Уперше стратегію Vision Zero почали запроваджувати у 1997 році у Швеції. За 20 років там майже вдвічі знизилася смертність.
Шутюк перелічує 10 заходів, які сприяють безпеці.
1) Зменшення ширини смуг. Вужчі смуги не сприяють швидкому руху та змушують водіїв їздити обережніше. Крім того, що вулиця стає безпечнішою, вона стає більш багатофункціональною, оскільки завдяки звільненому місцю є можливість облаштувати паркувальну кишеню, додаткову смугу озеленення, велодоріжку тощо.
2) Мінімум знаків. За відсутності знаків нічого не відволікає водія від того, на що слід звертати увагу у першу чергу – на пішоходів та інші автомобілі. Водій, який впевнений, що має пріоритет у русі, – менш уважний.
3) Розділення зустрічних потоків. Зустрічні смуги руху часом розмежовують зеленою зоною, аби фізично унеможливити зіткнення автомобілів, що рухаються назустріч.
4) Викривлення траєкторії руху. Це також один із засобів заспокоєння руху. Так, у французькому Ґреноблі створили штучні вигини на центральному проспекті попри те, що вулиця абсолютно пряма: кожні сто метрів смуги руху перелаштовуються трохи ліворуч або праворуч. Водій змушений їхати акуратніше та уважніше, а також фізично не може розігнатися.
5) Острівці безпеки. Вони також діють як засіб заспокоєння руху, бо залежно від розташування змушують водія дещо змінювати траєкторію руху.
6) Каналізування потоків руху транспорту. Острівці фізично розділяють різні потоки, щоб не можна було когось підрізати. На фото нижче – бетонний розділювач між смугами руху біля школи у французькому Ліоні. Водії не мають фізичної можливості об’їхати автомобіль, який зупинився, щоб висадити дитину – його мусять чекати.
7) Антикишені: зменшують час, який потрібен для перетину проїжджої частини, а також покращують оглядовість водіїв, адже пішоходів не затуляють припарковані автомобілі. Антикишеня не обов’язково має бути паркувальним місцем, там можна розташувати велостійки або висадити дерева (на фото внизу).
8) Кільцеві перехрестя. Основна ідея полягає у тому, аби не можна було пролетіти перехрестя на швидкості по прямій траєкторії.
9) Підвищені переходи або неперервні тротуари. Вони діють краще, ніж «лежачі поліцейські», оскільки забезпечують безбар’єрність для пішохода, а також не псують автомобілі. Один із варіантів такої штучної перешкоди – «берлінська подушка». Це звужене підвищення, яке для легковика діє так само, як і лежачий поліцейський, але ширша вантажівка (наприклад, сміттєвоз) може його пропустити між колесами та проїхати не гупаючи.
10) Освітлення переходів. Щоб додатково виділити перехід, його можуть підсвітити холодним світлом на контрасті з теплим світлом вулиці.
Джерело: Хмарочос