Субота, Грудень 2

Стометрівка «Країни Чудес», або Про привокзальні дрібнички Львова

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

“Придивіться довкола, вас оточує мільйон і одна дрібничка: від одягу, у який ви вдягнуті, до екрану комп’ютера, на якому ви читаєте цей текст. Все воно має свій сенс і призначення. Природні дрібнички, на зразок дерев чи потоку хмар, – є потрібними всім. А от людські дрібнички, типу старого велосипеда без заднього колеса, – звісно, що ні. Та людські дрібниці мають одну важливу особливість – вони стають непотребом. Щось з того ми вважаємо сміттям і просто викидаємо, а про щось мислимо, як цінне, і хочемо знову продати”, – про це пише Юрій Мартинович на Zik.ua.

“Поруч Приміського ринку у Львові існує одне із неофіційних місць продажі таких дрібничок. Кілька десятків метрів воно тягнеться вулицею Городоцькою від церкви Свв. Ольги і Єлизавети, простує тротуаром повз австрійські будинки поки не впирається у ринок. Далі, ці самобутні скатертини із крамом, повертають пішохідним переходом у бічну вуличку, яка веде до трамвайної зупинки. На цій «стометрівці» продають все що завгодно. У хорошу погоду від обіду і до вечора там десятки чоловіків і жінок намагаються зацікавити вас своїми «мільйон і однією дрібничкою».

Фото: Юра Мартинович/ZIK

Фото:Юра Мартинович/ZIK

Що ж вони продають? Старий «секонд» одяг; стильне взуття із зображеннями знаменитостей; книги надруковані, здається, ще мільйон років назад; іграшки, якими бавилося не одне покоління дітей; столовий сервіз з якого пили ще за здоров’я Брежнєва; згорілу у минулому столітті праску; універсальну викрутку і в комплекті до неї різнокольорові гайки; пластмасові пляшки й прищепки; а якщо пошукати добре, то можна знайти навіть використану лампочку чи речі інтимного характеру! Адже все може знадобитися у господарстві, все можна продати, і це далеко не все, що там можна побачити.

 

Фото: Микола Тис/ZIK

У цьому місці, яке у мене особисто викликає асоціації із Країною Чудес, я відчуваю себе Алісою, яка летить у кролячу нору. Все таке дивовижне і незвичне! Очі ніяк не можуть пристосуватися до різких змін. Здавалося, ще двадцять хвилин тому назад я гуляв центром міста із магазинами і туристами, а тут вже зовсім інший світ.

Фото: Микола Тис/ZIK

Цей «прекрасний новий світ» не такий вже й прекрасний. Адже, люди, які продають ці дрібнички, є голодними і спраглими, багато з них живуть поруч і виносять зі свого чи чужого дому крам. Є серед них, звісно, як і професійні торговці, так і не менш професійні любителі спиртного, однак у більшості – це бідні люди, які у такий спосіб заробляють собі додаткові, а той основні гроші. А от ціни бувають різні, і завжди потрібно торгуватися із цими вуличними торговцями.

Таких «стометрівок» всякого краму багато, і не тільки в Україні. Всі вони самі по собі є потрібними, бо є мостами між тим, що розказують і показують про процвітання міста, країни, і справжніми реаліями цього міста, країни. Там, де є гроші – там завжди є бідні і багаті; там, де є люди – там завжди є ієрархія; а от там, де є і гроші, і люди – там завжди знайдеться мільйон і одна дрібничка, яка чекає на свого нового власника.”

Джерело: zik.ua

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР