Гігантська «Писанка», давні поселення і фортифікаційні споруди: їдемо до Миколаєва на Львівщині

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

У Львівській області розташоване невелике 15-тисячне місто Миколаїв, яке є “тезкою” обласного центру на півдні України. На відміну від більшості інших міст Львівщини Миколаїв чітко знає свій день — 20 лютого 1570 р. Засновник міста — шляхтич Миколай Тарло. На честь фундатора місто одержало назву Миколаїв.

Незважаючи на те, що місто було засноване в XVI столітті, біля нього є залишки стародавніх поселень, які датуються кількома тисячами до нашої ери. Також в місті розташована унікальна каплиця у формі писанки і фортифікаційні споруди часів Першої світової.

1. Каплиця «Писанка»

Вона розташована на найвищій точці біля міста на Адамовій горі (інші назви — Високий камінь, Галя). Споруджена у 2002 році.

Фото: www.karpaty.info

Яскравий орнаментний купол цієї культової споруди дуже нагадує великоднє яйце-писанку. Пасхальний символ видно за кілька кілометрів, навіть серед ночі, і манить він до себе не тільки у свята. Фахівці кажуть, аналогічного «писанкового храму» нема ніде.

Яйцеподібний купол цього храму розділений хрестом із кольорового скла. Як тільки стемніє, фотореле вмикає електрику і «писанка» засвічується магічними вогнями.

Фото: Vlad Gremetchuck

Автором «Писанки» є львівський архітектор Костянтин Малярчук.  (серед його робіт — пам’ятник композитору Ігорю Білозіру на Ли­чаківському цвинтарі). Дорогою до каплиці проходить хресна дорога.

2. Грот Прийма

Розташований за 2 км від Миколаєва. Вважається, що це одне з найдавніших (або й найдавніше) мисливських поселень України, яке використовувалося здебільшого взимку як сховок від нeгоди. Початки його функціонування сягають 30-20 тис. років до нашої ери. Цей комплекс продовжував функціонувати протягом кам’яного віку аж до ранньої бронзи.

Це кам’яна печера, що має три яруси, площею близько 25 кв.м. Також тут знайшли кістки давньої людини-неандертальця (або кількох), — перша така знахідка на Галичині.

Кажуть, що грот стоїть на кістках велетнів, один з яких пильнує вхід у печеру й тепер. Також існує припущення, що Прийма пов’язана переходами з іншими печерами поблизу районного центру.

Дорога сюди веде повз кар’єр, звідки радять йти пішо чи їхати велосипедом.

3. Фортифікаційні споруди Першої світової

У Миколаєві також існує фортеця, побудована ще за австрійського панування 1910-1913 років, щоб захистити переправу військ через Дністер.. Вірніше те, що від неї залишилось.

Колись велетенська інженерна споруда мала 23 польові укріплення, 8 батарей, а гарнізон налічував 10 вояків. Під час Першої світової тут відбувались запеклі бої між австрійською та російською арміями.

Штольні (закриті позиції Форту № 1), в яких розміщувалися артилерійські гаубичні батареї

Передові артилерійські спостерігачі розміщалися на г. Малявка та тростянецьких висотах. Всі форти та спостережні пункти були пов’язані телефонним зв’язком з центром управління вогнем, який знаходився в ДОТі біля Миколаєві на г. Стіжок.

Центр управління артилерійським вогнем

Останні десятиліття не пожаліли пам’ятку – її поглинали піщані кар’єри, будівництво та господарська діяльність мешканців Миколаєва та навколишніх сіл.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР