Маловідомі факти про фільм «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Який фільм переповнений магічною різдвяною атмосферою? Хтось не уявляє новорічних свят без комедії «Один вдома», хтось щороку переглядає «Грінч – викрадач Різдва», ну а для Різдво асоціюється з картиною «Поганий Санта». Проте, за опитуванням, кіно, яке дарує різдвяний настрій відразу і надовго – це «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Українське село XVIII століття. Це був щасливий час, коли нечиста сила могла вміститися у козака в кишені, а щоб позбутися її, досить було перехреститися. Справжня веселість, щира, невимушена, а місцями як поезія! Чудова екранізація сюрреалістичної повісті М.В. Гоголя.

1. Коли вирішили екранізувати «Ніч перед Різдвом», то почули від чиновників категоричну відмову. І не дивно, адже з такою назвою про фільм можна було відразу забути. Але Роу вирішив змінити назву. Картину назвали як і збірник оповідань Гоголя, «Вечори на хуторі біля Диканьки».

2. Спочатку творців картини мали намір знімати фільм у селі Диканька, яке розташоване в Полтавській області. Але так як початок знімального процесу було заплановано на березень 1961 року, від цієї ідеї довелося відмовитися. Знімальна група відправилась на північ – на Кольський півострів, неподалік від міста Кіровська у Мурманської області. Там сніг лежав до травня. За лічені дні майстри-декоратори спорудили справжнє українське село – хати з тинами і сараями і невелику церкву.

3. На майданчик запрошували всіх бажаючих. Гримували масовку в медичному училищі. При цьому ретельно стежили, щоб ні колечок, ні нафарбованих нігтів у дівчат не було. За зйомки платили то 2,5-3 рубля в день – в залежності від часу.

Для зйомки найскладнішого в технічному плані епізоду – польоту чорта по небу – був запрошений акробат з цирку, який повинен був знятися замість Мілляра (актор, що грав Чорта). Але в результаті нещасного випадку дублер отримав травму, і 58-річному Георгію Францевичу довелося виконувати висотні трюки самому.

4. Жителі Кіровська стали першими глядачами фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки». На прем’єрному показі в Будинку кіно була влаштована театралізована презентація: перед сеансом по фойє ходили актори, одягнені в костюми чортів і кидали в глядачів ватні сніжки. Фільм вперше показали 15 грудня 1961 року.

5. Людмила Хитяева, яка зіграла Солоху, просто перед зйомками впала з лиж і сильно вдарила обличчя, яке перетворилося на загальний синець. Тоді вона вважала, що це покарання за роль відьми. Але синець швидко пройшов, і жінка взялася за роботу.

6. Щоб Людмила Хитяева виглядала товстішою, їй підкладали «толстінкі», надягали кілька нижніх спідниць і просили втиснути підборіддя в шию, щоб воно здалося подвійним.

7. До речі, містична подія сталася не лише з Солохою. Для зйомки самого складного в технічному плані епізоду – польоту чорта по небу – був запрошений акробат з цирку, який повинен був знятися замість Мілляра (актор, що грав Чорта). Але в результаті нещасного випадку дублер отримав травму, і 58-річному Георгію Францевичу довелося виконувати висотні трюки самому. Актор, незважаючи на страх висоти, так увійшов у смак, що виробляв карколомні піруети в повітрі навіть коли камеру вимкнули.

8. Мілляр сам зіграв в сцені, коли його персонаж опинявся в ополонці, при тому, що під час зйомок стояв тридцятиградусний мороз. Режисер планував відзняти цю сцену на кіностудії. Але актор хоробро відмовився від пропозиції і сказав, що полізе в справжню ополонку! Мілляр витримав два дубля – після чого його закутували в кожух і поїли горілкою.

9. До речі, Мілляр дуже мерзнув у своєму костюмі.

10. Мілляр частенько жартував, чи смішив всю групу. Наприклад, виконавця ролі Панаса він кликав Понос, а себе за любов до подібних переробок – Старим Похабичем. Однак, надягаючи костюм чорта, він щоразу повторював: «Господи, прости мене за це хуліганство!».

11. У фільмі звучать справжні українські різдвяні колядки, а також уривок з православного різдвяного тропаря. Цікаво, що місцеві жителі залюбки знімалися у фільмі і навіть співали своїх пісень. Проте режисер вирішив, що у казці повинні звучати лише українські колядки.

12. «Вечори на хуторі біля Диканьки» – друга екранізація Олександра Роу творів Гоголя. Вперше Роу звернувся до творчості класика російської літератури в 1952 році, знявши фільм «Травнева ніч, або Утоплена». Варто зазначити, що Роу працював і над такими кіно роботами як: «Василиса Прекрасна», «Коник-Горбоконик», «Кащей Безсмертний», «Марія-майстриня», «Морозко», «Вогонь, вода і… мідні труби» та «Варвара-краса, довга коса».

13. Загалом, на роль Оксани пробувалися 5000 дівчат. Проби пройшла Людмила Мизникова. Вона зазначала, що на майданчику не здружилася з Юрієм Тавровим (Вакулою). Їй здавалося, що він надто замкнутий, і було важко грати до нього любов. А ось плакати в кадрі було легко, адже дівчина нудьгувала за домівкою, по мамі, згадувала київський будинок.

14. Для Юрія Таврова (Вакула) ця роль у фільмі – єдина велика робота. Пізніше актор знявся лише в кількох епізодах. Потім він працював на будівництві, мав великі проблеми зі здоров’ям.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР