5 маловідомих замків Львівщини, які варто відвідати

Вони вражають своїми масштабами, таємничістю та унікальною атмосферою

Львівщина славиться не лише мальовничими Карпатськими горами і давнім містом Лева, але й неймовірними замками та палацами. Зазвичай туристи відправляються до найбільш відомих – Олеського, Підгорецького чи Золочівського. Однак на Львівщині є чимало інших пам’яток фортифікації, про які мало хто знає, але які неодмінно слід побачити.

Добірка маловідомих замків області, відвідини яких додадуть яскравих фарб до вашого літнього відпочинку.

Свірзький замок – оборонна фортеця на високому пагорбі

Свірзький замок – це пам’ятка оборонної архітектури, розташована у с. Свірж Перемишлянського району. Фортеця стоїть у мальовничій місцевості на пагорбі, поряд зі ставком. Разом з міцними стінами та оборонною вежею вони творить комплекс із гармонійними архітектурними формами, який можна назвати одним із найкрасивіших в Україні.

Перша згадка про замок Свірж пов’язана із шляхетним родом Свірзьких, яким належало місто в XV ст., і датується 1530 роком. У середині XVII ст. замок перейшов у власність графа О. Цетнера, і саме за його правління палац набув того вигляду, основу якого зберіг і донині.

На стіні замку можна побачити барельєф грифона на вході, який є частиною зрyйнованого гербу Свірзьких. Усередині замок складається з двох дворів: верхнього – парадного і нижнього – господарського. А у дворі стоїть глибокий колодязь: є легенда про дівчину, яку втопили у ньому за зраду і чий привид досі живе в замку. У замку проводили зйомки фільму «Д’Артаньян і три мушкетери»: будівля Бетюнського монастиря, в якому отруїли Констанцію, – це Свірзький замок.

Ще у радянські часи Свірзький замок передали Спілці архітекторів України. Там планували зробити відпочинковий комплекс, однак роботи досі не завершили. Нині інтер’єри не в найкращому стані, Але де-не-де ще збереглись автентичне планування та навіть підлога. Щоправда, побачити замок зсередини пощастить не кожному. За ним доглядає лише одна людина і зазвичай на вихідних він зачинений.

Старосільський замок – найбільший на Львівщині

Замок у с. Старе Село Пустомитівського району – одна із найбільших фортифікаційних споруд України: його площа – 2 га. Незважаючи на занедбаний стан, фортеця дотепер вражає своїми масштабами та величчю.

П’ятикутний оборонний замок князів Острозьких побудовано у 1584−1589 роках за участі архітектора Амвросія Прихильного. Був зруйнований, а у XVII ст. відновлений у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу.

Замок був і винокурнею, і складом, і навіть пивоварним заводом. До речі, пиво, що розливали у стінах замку, користувалося неабияким попитом.

Від замку збереглися лише рyїни оборонних стін та трьох башт південного та східного корпусів. У найкращому стані – східна вежа, завершення якої виконано у вигляді корони і обрамлено різьбленим орнаментом.

2010 року Старосільський замок передали в концесію на 49 років. Концесіонер (генеральний директор ТОВ «Кріс» Михайло Риба) обіцяв до 2012 року вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, до кінця 2015 року — ввести об’єкт в експлуатацію. Замок мав функціонувати як туристично-відпочинковий центр. Але роботи так і не розпочали, тож громада села вимагає скасувати концесію.

На території замку відбувалися зйомки фільму під назвою «Від Бугу до Вісли». А зараз на двогектарній площі організовують фестивалі, з’їзди байкерів та інші розважальні заходи. Відвідати архітектурну пам’ятку може кожен охочий у будь-який час.

Поморянський замок – улюблене місце короля Яна Собеського

Ця пам’ятка історії та архітектури розташована в селищі Поморяни Золочівського району за 27 км від районного центру. Поморянський замок побудований на невисокому пагорбі, який колись із трьох сторін омивали стави.

До XV ст. замок належав руській родині Кердеїв, а потім маєток перейшов у власність Сігізмунда Сененського і був у руках його роду до 1620 року, коли ці землі купила родина Собеських.

Поморянський замок був улюбленим місцем перебування короля Речі Посполитої Яна Собеського. Коли маєток був зрyйнований, правитель витратив на його відбудову понад 25000 злотих та підняв його з рyїн. Згодом замок з честю витримав усі татарські нaпади та oблoги протягом XVII ст.

Після смерті короля замок переходив від одних власників до інших, рyйнувався і почав втрачати вигляд фортеці. Але коли маєток став власністю родини Прушинських, то перетворився на справжній палац.

Замок зараз в aварійному стані, але дотепер збереглися 2 двоповерхові корпуси та кругла кутова вежа. А у південному корпусі є навіть відкрита галерея.

Кілька років тому архітектори розробили проектні пропозиції щодо реставрації та пристосування замку, а потім за кошти обласного бюджету там розпочали першочергові протиаварійні роботи.

Провести своє дозвілля біля замку можна у будь-який час, але треба бути обережним і пам’ятати, що пам’ятка є в aварійному стані і там ведуться протиaварійні роботи.

Бродівський замок – резиденція династії Потоцьких

Пам’ятка архітектури державного значення та фортифікаційна споруда XVII-XVIII ст. розташована недалеко від центру – всього у 10 хвилинах пішки. Ця велична будівля – справжня окраса міста, а її унікальність у п’ятикутній формі бастіонного укріплення.

Замок побудували у XVII ст. під керівництвом італійських архітекторів, і він більше нагадував фортецю: захищав від вopогiв та витримував найсильніші aтaки. Це була будівля із системою казематів, що оточена глибоким ровом з водою, а в’їзд туди здійснювався через підйомний міст.

Часом розквіту та оновлення замку став період, коли влада перейшла до династії Потоцьких. Тоді над воротами спорудили вежу з годинником та побудували дворівневий палац. Але 1812 року російський уряд за допомогою австрійців зрyйнував замок, і згодом рyїни фортеці використовували як склад, а у час вiйни – як військовий об`єкт.

Проте нині тут є на що подивитися: збереглися два бастіони, три куртини з казематами і двоповерховий палац. А у будівлі палацу розташована частина експозицій Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Потрапити на подвір’я замку можна у будь-який час. А, якщо ви хочете побачити експозиції Бродівського музею у стінах замку, то це слід зробити з 10.00 до 18.00 (усі дні, крім суботи).

Добромильський замок – найвисокогірніший замок в Україні

Розташований замок за декілька кілометрів від м. Добромиль Старосамбірського району у с. Тернава на горі, висотою 600 м. Його можна назвати «прикордонним замком», адже до українсько-польського кордону звідси зовсім не далеко: менше 10 км, якщо напряму. Добромильський замок або Замок Гербуртів є пам’яткою архітектури другої половини XVI ст. загальнодержавного значення.

У 1450 р., дерев’яний замок на Сліпій горі побудував львівський ловчий Микола Гербурт, проте через два роки його спaлили татари. У 1566 р., коли Добромиль отримав Магдебурзьке право, Гербурти знову почали будувати замок, але вже з каменю та цегли. Закінчив будівництво Ян Щасний Гербурт у стилі ренесансу.

Основна функція замку – оборонна, тож власники проживали тут лише тимчасово. А ще, Гербурти проклали у замку безліч підземних ходів, і місцеві жителі вважають, що у них досі сховані скарби і золото роду Гербуртів.

У 1622 р. замок перейшов у володіння роду Конецпольських, а після поділу Польщі територія Добромиля дісталася австрійцям – вони й розібрали замок наприкінці XVIІІ ст.

До наших днів збереглися лише руїни. Але залишки цієї споруди, що височіють на горі, вважаються особливим місцем. Хто бував там, підтвердить: серед рyїн можна відчути особливий мaгнетизм найвисокогірнішого замку України.

Із села Тернава до Сліпої гори веде багато різних стежок та доріжок. Але туристам найкомфортніше йти польовим шляхом біля місцевого кладовища. Тож спершу треба дійти до сільського цвинтаря, а далі дорога кружлятиме полем, горбами та невеличкими долинами й приведе до підніжжя гори. А до самого замку веде спіралеподібна лісова стежина.

БОНУС!

Замок у Мурованому – свідок кохання Лжедмитрія та Марини Мнішек

Сьогодні у с. Муроване Старосамбірського району збереглися лише рyїни від колишнього замку: фрагменти мурів, вали замчища зі стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу.

Замок, ймовірно, розпочав зводити на початку XVI ст. львівський хорунжий Андрій Тарло. Після руйнування 1559 р., ренесансний замок відбудував його син, сандомирський хорунжий Миколай Тарло, про що засвідчувала пам’ятна таблиця на замковій стіні. З приданим його доньки Ядвиґи Тарло замок перейшов до львівського старости Єжи Мнішека, який провів його перебудову на модну тоді резиденцію palazzo in fortezza.

П’ятикутний двоярусний замок з трьома круглими кутовими вежами, прямокутною надбрамною годинниковою вежею височів на пагорбі над мочарами річки Стрв’яж. У замку налічувалось 45 кімнат, дві великі зали з мармуровою підлогою. За легендою, у замку 25 травня 1604 року майбутній російський цар Дмитро Іоанович просив руки у Марини Мнішек, мабуть, найбільш неоднозначної жінки Східної Європи початку XVII ст.

Після завершення вiйни рyїни замку власники визнали непридатними для відбудови. До нашого часу збереглись невеликі фрагменти мурів, вали замчища з стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу, яким надходила вода до оборонних ровів.

Рyїни замку у Мурованому – пам’ятка місцевого значення, від якої практично нічого не залишилося. Споруди ніколи не включалися в програми зі збереження спадщини.

Тож, яка доля чекає на старовинні твердині – покаже лише час. Хочеться вірити, що величні замки колись отримають нове життя і радо прийматимуть туристів, зaчаровуючи своїми легендами та славетною історією.