Місто Алчевськ Луганської області названо на честь Олексія Алчевського (1835–1901). «Вікіпедія» несправедливо називає його «російським промисловцем»
Насправді Олексій Алчевський був, за висловом його дружини “фанатичним українцем”, він вкладав величезні гроші в український рух – і це в період Емського указу, коли ставлення до ідейних українців було мабуть гірше, ніж до євреїв (а вже до них ставилися точно жахливо).
За його гроші в Сумах були споруджені церкви, лікарні, бібліотеки, недільні школи. Благодійник очолював харківську «Громаду» (гурток української інтелігенції).
Ініціював і фінансував спорудження в Харкові першого пам’ятника Тарасові Шевченку. У ті часи офіційно відкрити його було неможливо, тому меценат зробив це як приватна особа у власному саду. Монумент був виготовлений із дорогого білого мармуру. Після банкрутства Олексія Алчевського садибу довелося продати, і подальша доля пам’ятника не відома.
Табличка в підставі монумента Олексію Кириловичу Алчевському в сквері Перемоги, Харків, Україна
Алчевський був не просто дрібним торговцем, який став засновником першої та найбільшої в Московській Імперії фінансово-промислової групи.
Він один з тих, хто насправді створив Донбас — з безводного степу перетворив його в індустріальний центр (він там почав діяльність ще до Юза).
Скупивши землі у поміщиків (а сільгоспземлі у безводному степу коштували недорого), він не вигнав селян, і не перетворив їх в шахтарів – селянам або надавали іншу землю, або перенавчали в робітників.
Це були наші УКРАЇНСЬКІ селяни.
Перенавчання селянина в робітника – складний і тривалий процес, який бізнес на себе бере вкрай рідко.
Але після цього з’являвся УКРАЇНСЬКИЙ робітник.
І головне — український селянин не перетворювався в безробітного люмпена.
Олексій Алчевський побудував найновітніші на той момент металургійні заводи з прокатними станами без іноземних інвестицій, єдиний в цілій Московській Імперії, (решта становила власність бельгійських і британських компаній). Виявляється, можна було просто створити акціонерний банк.
Заснування Алчевська і перетворення Маріуполя в індустріальне місто — теж його заслуга (“Завод Ілліча” теж створив Олексій Алчевський).
І все це – з інтенсивним просуванням української мови.
Олексій і Христина Алчевські разом із дітьми
У 1900 році почалася біржова криза.
Криза в економіці річ абсолютно природна. При цьому держава зазвичай допомагає платникам великих податків.
Рятуючись від банкрутства, підприємець звернувся до уряду.
Не за грошима – за дозволом на випуск облігацій.
Він намагався отримати урядове замовлення для своїх металургійних заводів, а також просив у міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій під заставу свого майна.
Однак міністр фінансів Сергій Вітте йому відмовив.
Офіційні джерела твердять, що після цього Олексій Алчевський наклав на себе руки, кинувшись під потяг на Варшавському вокзалі в Петербурзі.
Втім, версію “кому вигідно” ніхто не відміняв.
Однак багато дослідників схиляється до думки, що це було замовне вбивствo, яку підтверджує той факт, що спочиває він усередині кладовища, де, звісно, не могли поховати сaмогубця.
Негайно після цього брати Рябушинскіє провели рейдерське захоплення банку, Вітте надав їм необхідний кредит, і вони відразу стали найбагатшими в імперії людьми (криза має властивість закінчуватися, і власники активів стають ДИВОВИЖНО багатими).
Природно, після цього Донбас почали наповнювати завезеними з-за Уралу пролетарями. І цей процес успішно продовжила радянська влада.
