Станція Личаків, винниківська залізниця – минуле і сьогодення

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Сьогодні, у XXI столітті, щонайменше дивним видається той факт, що у Львові до 1939 року транспортна інфраструктура була не те щоб кращою, але розгалуженою і більш пристосованою до потреб мешканців аніж зараз.

З плином часу відходять у минуле колись популярні маршрути, зупинки, станції та інші місця пов’язані з ними.

Вид на Верхній Личаків в р – ні рогачки, праворуч – станція Личаків, фото бл. 1914 року

Питання про будівництво залізниці «Персенківка — Винники — Перемишляни — Бережани — Підгайці» постало в 1901 р., коли було дано концесію на цей проект.

На початку XX століття у магістраті Львова з’являється проект будівництва залізниці Персенківка – Підгайці, початковий варіант передбачав відгалуження колії від існуючого напрямку Львів – Чернівці у р – ні Персенківки. Але магістрат Львова, що був одним з концесіонерів, запропонував більш далекоглядний варіант, дбаючи про перспективи міста.

Станція Личаків, під час відкриття трамвайної лінії, 1914 рік

Місто пропонує свої інвестиції у проект за умови, що вокзал для обслуговування лінії буде розташовано у межах Львова, адже Персенківка того часу була лише передмістям. Новий маршрут проклали серпантином через Знесіння і Личаків, де на висоті 348 метрів над рівнем  моря облаштували станцію.

Будинок станції на Личакові, тепер звичайна житлова будівля, фото наших днів

Будівництво завершили в 1906 р., східна частина міста дочекалася свого власного, третього в місті, після Головного та Підзамча, залізничного вокзалу ” Львів – Личаків “. Далі колія пролягала через Винники, Перемишляни, Дунаїв, Бережани до Підгайців. В основному цим напрямком львів’яни користувалися у вихідні дні та влітку, відправляючись на відпочинок від міської задухи.

Станція на Личакові, поштівка пер. третини XX ст.

З Підзамче до Личакова поїзд долав підйом, висота якого була майже 350 м, до Винник підйом знижувався до 250 м. Далі дорога пролягала біля г. Жупан, утворюючи справжні винниківські серпантини. Щоб оминути гору, поїзд повинен був перетнути дорогу, різко звернувши вправо. Для цього над дорогою збудували міст. За ним колія різко повертала вправо. Через кількасот метрів – вліво. Перетнувши ще раз дорогу, поїзд повертав вправо та їхав уже просто до Винниківського вокзалу.

Винниківська залізниця. Колишній залізничний вокзал у Винниках. Початок ХХ століття

Вокзал у Винниках знищили під час ІІ Світової війни, а знаходився він поблизу нинішньої пожежної частини (колишньої котельні СЗШ №29), на вул. Колійовій (тепер вул. Івасюка).

Винниківська залізниця, початок ХХ століття

Залізнична лінія пройшла від Личакова вздовж шосе, перетинаючи його, до Винник і Підберізців і Миколаєва, а далі звертала до Куровичів і від них через Лагодів і Коросно прямувала до Перемишлян. Від Перемишлян колія проходила через Вовків, Білу, Дунаїв, Біще та Гиневичі до Бережан, на станції Потутори перетиналася із залізницею Березовиця-Острів – Ходорів і далі прямувала до Підгаєць. У подальших планах розбудови залізниці було її продовження від Підгаєць до Бучача чи Монастириська на Галицькій трансверсальній залізниці, але ці роботи були відкладені, оскільки в черзі на фінансування із місцевого бюджету стояли нові проекти.



На початку роботи залізниці її рухомий склад складався з 11 паротягів, 10 пасажирських вагонів і 28 вантажних. Кількість пасажирських вагонів збільшили на 8 (1910 р.) і 10 (1912 р.) одиниць. За перший рік було перевезено 138 000 пасажирів, 27 900 т вантажів. 1913 р. було перевезено 435 000 пасажирів у вагонах трьох класів і 112 000 т вантажів. У 1-класі 0,07—0,13% пасажирів, 2-класі 6,8—9,8% пасажирів, 3-класі 87—89%, 2,6—5% використовували військовий тариф.

Залізничний міст (біля Винниківського озера). 1950-ті рр.

У лютому 1914 року до Личаківського вокзалу було підведено трамвайну колію. Вона починалася з рогатки на Личаківській і становила 700 метрів. Сюди ходив маршрут ” H ” : вагон відправлявся від Віденської кав’ярні ( сучасний пр – т Свободи ) за півгодини до відправлення кожного поїзда. З 1925 року сюди став ходити маршрут № 8, іншою кінцевою якого була спочатку Городоцька рогатка, а згодом — Богданівка.

Вокзал станції Личаків в день відкриття трамвайної лінії до нього. 1914 р.

Пізніше трамвайну колію перебудували, і трамваї почали їздити, не до Личаківського двірця, а до вул. Пасічної. Деякий час, ще до 1960 – х, функціонувала гілка вантажного трамваю вулицею Мучною до піщаного кар’єру ( де потім була створена Львівська скульптурно-керамічна фабрика ).

Відступаючи у 1944 році німці  знищили лінію Підзамче — Підгайці на відрізку від Винник до Підгайців, після чого вона втратила своє значення. В результаті військових дій було також знищено трамвайну лінію, що вела до станції.

Рештки колії і станційні приміщення Личаківського вокзалу, фото наших днів

У 1920—1930-их роках для доїзду відпочиваючих у рекреаційні зони Знесіння, Личакова і Винник на лінії курсували спеціальні відпочинкові приміські потяги. Зокрема, відомо про експлуатацію парового трамвая з вертикальним котлом. Після Першої світової вiйни залізниця перейшла до Польської державної залізниці (Polskie Koleje Państwowe). Під час Другої світової війни залізницею керувала Німецька імперська залізниця (Deutsche Reichsbahn).

17 вересня 1939 р. під час бoмбaрдування німецькою авіацією Винник було частково пошкоджено залізничну станцію, тютюнову фабрику та житлові будинки. 22 червня 1941 р. під час бoмбаpдування німецькою авіацією Винник було частково зрyйновано залізничну колію. Під час німецької окупaції колію було відновлено. 22 липня 1944 р. німецькі війська, які відступали, підiрвaли частину мостів, колії та станцію Підгайці. Колію рyйнували за допомогою спеціальних потягів – колієруйнівників. Німецьке командування вважало, що залізниця може бути використана радянськими військами для швидкого наступу на Львів зі сходу.

Залізничну станцію у Винниках бoмбили і радянські війська. Як розповідали очевидці німці відступали вантажівками і автомобілями, бо станція і колія вже були рoзбомблені радянською авіацією. В районі станції збереглися ще будівлі тих часів на яких ще можна знайти сліди вiйни.



Сьогодні станція не функціонує, вокзальний будинок розквартировано, перетворено на житловий. У 1955 році вулицю, на якій стоїть вокзал названо на честь станції – Вулиця Станція Личаків.

1968 р. — відкриття залізниці Львів (залізничний вокзал) — Комсомольське (Винниківське) озеро. Потяг ходив влітку. Пізніше маршрут скоротили і потяг відправлявся зі станції Личаків. На лінії були облаштовані перонами зупиночні пункти «Кривчиці» (біля вулиці Богданівської), «Личаків» – на товарній станції Личаків, «Чортівська скеля» (біля дріжджового заводу). Були плани відновлення колії до Винник. Проте курсування приміських дизель-поїздів «Ганц-Маваг» моделі Д визнали на цій лінії збитковим, тому вже у 1975 році їх рух тут припинився. 3 1990-их років лінію використовували для потреб дріжджового заводу «Ензим»: кілька разів на тиждень курсував вантажний дизель-потяг ЧМЭ3.

Гра у водне поло на “Комсомольському” (Винниківському) озері. Зображення 1953 року

Залізниця мала велике туристичне значення. По-перше, вона пролягала через дві великі рекреаційні зони: регіональний ландшафтний парк «Знесіння» та Винниківський лісопарк. По-друге, лінія простягалася повз кілька об’єктів, які є культурною спадщиною, зокрема, сліди городища ІХ—Х ст. на г. Баба, городище-капище V—VІ ст. на Світовидному полі, Церква Святого Іллі XIX ст. та Музей народної архітектури та побуту просто неба «Шевченківський гай».

На сьогодні з 170 км колишньої залізниці використовують:

  • звивисту неелектрифіковану залізничну гілку «Підзамче — Личаків» (7,5 км), яка відгалужена від лінії «Львів — Красне»  в районі Нового Знесіння і закінчується у Винниківському лісопарку поблизу дріжджзаводу «Ензим»;
  • неелектрифіковану залізничну гілку «Потутори — Бережани» (8 км), що зв’язує райцентр Бережани з обласним центром Тернополем.

Джерело: Фотографії Старого Львова

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР