Палац Бесядецьких — єдиний палац XVIII століття садибного типу, що ховається в центрі Львова

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Не всі львів’яни знають, що в самісінькому центрі Львова, на площі Галицькій 10, знаходиться унікальна архітектурна перлина, єдиний вцілілий палац XVIII століття садибного типу у Львові. Найімовірніше тому, що розташувався він у глибині ділянки, за садом, відділеним від площі Галицької кам’яною огорожею, а біля в’їзної брами до резиденції завжди є продавці квітів, що й відволікає від погляду. Цікаво? Давайте зазирнемо.

Колишній палац Бесядецьких — єдина, збережена на сьогодні у Львові, магнатська резиденція XVIII століття садибного і міського типу. Незважаючи на перебудови, пам’ятка зберегла свою первісну основу.

Назва “Бесядецьких” – одна з численних, яка закріпилася за палацом, але за час свого існування він неодноразово змінював власників. Палац, окрім родини Бесядецьких, протягом десятиліть належав також магнатам Бєльським, Потоцьким і Коморовським.

Вхідні ворота до палацу з місця, де торгують квітами

На превеликий жаль, станом на сьогодні підвали цієї унікальної пам’ятки завалені сміттям. Верхні поверхи палацу також перебувають в занедбаному стані, як і територія навколо.

Фото з парковки на Сербській-Валовій

Композиція фасаду нагадує трьохосну композицію в середині якого знаходиться вставка з ограненим резалітом. Сама будівля стоїть в глибині двору. Розміщення на осі воріт було характерним для эпохи барокко.


За час свого існування палац пережив декілька реставрацій. У ньому замінювали балки перекриття та добудовували трьох поверховий фітель. Біля головного входу в палац можна побачити кам’яний картуш з гербом.

Вид на палац Бесядецьких, 2014. Фото: Ігор Жук / lvivcenter.org

Точна дата будівництва невідома, але відомо, що збудований приблизно у 1737 році доктором медицини та радник львівського магістрату Каролем Ґарані. Після завершення будівництва доктор Ґарані придбав ще кілька земельних ділянок, які лежали за Галицькою брамою та використав їх для широкого подвір’я курдонеру і саду за палацом.

В архівах згадують про пожежу, що сталася у 1745 р. та призвела до серйозного пошкодження палацу. У 1756 році був реконструйований за проектом архітектора П. Ріко де Тіржеля.

Палац Більських, 1870

У 1820-роках реконструкцію інтер’єру провів архітектор Ф. Батман, останню реконструкцію палацу здійснено 1934 року львівським архітектором Іваном Багенським. Незважаючи на перебудови, пам’ятка зберегла свою первісну основу.

З кінця ХІХ ст. до поч. ХХ ст. тут розташовувалася торгово-промислова палата і постійно діюча виставка виробів крайового промислу. З тильного боку палацу, на місці, де колись був сад 1892 р. коштом міста збудовано торговий базар.

В австрійські часи палац використовувався для різних соціальних потреб. Тут розміщувалося окружне і поштове управління, у 1839 р. сюди перенесено львівські контракти, які раніше відбувались у редутовій залі при колишньому Францисканському костелі. Використовували палац також під виставкову залу.



За часів СРСР у палаці містилася Обласна бібліотека, із 1990 утримувався ЛОДА, а із 2002 року приміщення належить Львівському національному університету ім. Івана Франка.

На сьогодні стан пам’ятки національного значення вкрай критичний. Територія, на якій розташований палац, занедбана та поросла чагарниками. Резиденція уже багато років потребує повної та належної реставрації.

Інтер’єр Палацу Бєсядецьких. Фото 2015 року. Фото: photo-lviv.in.ua

Проте за 18 років Університет спромігся тільки зміцнити фундамент палацу. На капітальний ремонт та реконструкцію маєтку забракло коштів.

Силами та заходами Університету розпочато частковий “ремонт”, котрий триває донині. Банально – недостатньо фінансування. Очікується, що по закінченні ремонту у будівлю переїде історичний факультет. 17 жовтня 2008 року набув чинності закон, згідно з яким палац внесено до «Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР