Перша зустріч зі Львовом у всіх починається по-різному. Але зазвичай вона виглядає одноманітно серед усіх, адже це площа Ринок, Високий замок, Оперний театр, різного роду генделики в центрі міста тощо. Однак, відійшовши від центральної частини міста, ви побачите зовсім інший Львів: унікальні Австрійські, Польські, Радянські забудови, тихі вулички, шикарні маєтки та вілли, кожна з яких по-своєму особлива.
Про «інший Львів», а саме про мікрорайон «Професорську колонію» розповідає Офіційний туристичний сайт міста Львова, про яку, до речі, знають навіть не всі львів’яни. Тож давайте знайомитись з цією зачарованою місцевістю.
Професорська колонія, колаж з фото Мирослави Ляхович
Напевне одна з найзатишніших та найтихіших локацій міста з’явилася в 30-х роках минулого століття. Тодішній Львів швидко ріс, з’являлася потреба у нових районах та житлових масивах. В будівництві тоді було задіяно більше 15 тисяч робітників. Значна частина міста була перебудована. Забудова наступала на передмістя, одним з яких і був тодішній Личаків, з яким і досі межує селище Кривчиці.
Будівництво району розпочалося у 1935 році за проектами Леопольда Карасінського – Львівського архітектора, Тадеуша Врубеля – Польського архітектора, співзасновника Вроцлавської політехніки та Максиміліана Кочура – Львівського архітектора.
Усіх трьох об’єднував стиль будівництва – яскрава стилістика функціоналізму. Свою назву отримала через те, що першими жителями були саме професори Львівського університету.
Тодішнє село Кривчиці – це грунтові вулички, собачий гавкіт, одноповерхові домівки, кури, гуси, свині – фактично класичне село за 10 хвилин їзди від центру міста. Модернові заможні маєтки того часу виглядали на фоні справді незвично.
Слід зазначити, що хоч і район можна вважати таким, що «на відшибі» сполучення з центральною частиною міста було відмінним – трамвайна лінія того часу йшла не до початку вулиці Пасічної, а біля Церкви Марії Покрови звертала вліво, до залізничної станції Личаків.
Професорська колонія – декілька кварталів одно-, дво-, рідше трьохповерхової забудови в стилі конструктивізму та функціоналізму, будівлі барачного типу 50-х років, будинки початку 60-х та сучасні вілли початку 2000-х. Район розміщений на підвищенні, тому з багатьох садиб відкривається красива панорама міста. З трьох сторін його оточує Кривчицько Знесінська колія (сьогодні майже не використовується) та парк «Знесіння».
Особливістю Професорської колонії є вузькі вулички – подекуди однополосні, мощені бруківкою, та широкі тротуари. Лише «центральна» вулиця Ніщинська має дві полоси. Слід зауважити, що більшої кількості полос для руху автотранспорту тут і не потрібно – вулички району короткі і скупчення автотранспорту тут немає ніколи. Також ледь не кожна садиба тут має просторий сад поряд.
Свого часу тут мешкали відомі Українські літератори – Ірина Вільде ( її іменем названа одна з тутешніх вулиць), Микола Віграновський та Роман Дідула. Також тут у барачних будівлях знаходилося одне з відділень Львівьскої залізниці – сьогодні будівля закинута і пустує.
Професорська колонія у наш час – один з елітних районів Львова, яскравий приклад архітектурної забудови в стилі конструктивізму та функціоналізму. Враховуючи те, як розростаються околиці, скоро цей район можна буде вважати ледь не центральною частиною міста. Тут тихо та безлюдно, тому він підійде для туристів, які бажають відпочити він шуму центрального Львова. Також, це ідеальне місце для романтичної прогулянки, особливо красиве восени та навесні.
Відвідини даної локації можна вдало поєднати з іншими – у хвилинній доступності від Професорської колонії знаходиться Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, більше відомий як Шевченківський Гай, або Львівський Скансен, один з найбільших, але маловідомих львівських храмів церква Марії покрови, єдиний у Львові Дім єнотів, меморіальний комплекс першої та другої світової війни «Пагорб Слави» а також славнозвісний музей «Личаківське Кладовище». Адреса – м. Львів вул. Ніщинського.
Автор: Данило Юрчик
