«Гуцулка Ксеня» – пісня, що стала у XX ст. однією з найвідоміших українських пісень

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Підписуйтеся на наш канал в Telegram та сторінку в Instagram

«Гуцулка Ксеня» – легендарна українська пісня, вже майже 100 років не втрачає популярності. Її співають коханим, зарученим, на весіллях, уродинах чи просто українських святах. Та мало хто знає, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку, родом із села Шешори на Івано-Франківщині. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин.

Кадри з к/ф “Украдене щастя” (Укртелефільм, 1984). Актори: Григорій Гладій та Неле Савиченко

Автором пісні є вчитель з села Семигинів Стрийського району Львівської області Роман Савицький. Дата народження пісні – 1932 рік.

Жила вона до кінця свого життя у Чикаго. Найвідоміша у світі гуцулка розповіла в 2016 році Ukrainian Chicago, як було створено безсмертний хіт та чому вона разом із родиною опинилася за океаном.

Багато з українців узагалі не знають, що у славнозвісної ”Гуцулки Ксені” є автор та вважають пісню народною. Втім це не так. Коли маленькій Ксені Бурачинській було 13 років, її дядько, Роман Савицький, написав для неї пісню. Трапилось це наприкінці літа, приблизно на початку 1930-их років. Мама Ксені – Ірина Бурачинська – влаштувала прийом, на який з’їхалось дуже багато гостей. Тоді ж Ксеня й попросила дядька скласти таку пісню, щоб уся Гуцульщина співала.

За дві години пісня була готова.  Музику до пісні створив директор Коломийської гімназії професор і композитор Іван Недільський, який товаришував з Савицьким.

Гуцулка Ксеня в рідних Шешорах

Створену спонтанно пісню шалено полюбили. Газети одна за одною публікували фото із тією самою дівчинкою з ”Гуцулки Ксені” та описували її вроду. Здавалося, про неї знали всі. Сама Ксеня від раптової популярності, зізнається, була не в захваті. Її впізнавали зовсім чужі люди, навіть коли просто дізнавались її ім’я – в той час воно було не надто поширеним. ”Мені це не подобалось, я не хотіла, щоб на мене звертали увагу”, – розповідає вона.

Пісня називалася “Гуцулко Ксеню” і, на відміну від сучасного варіанту,  де йдеться про зрaду, у ній розповідалось про трaгічнy зaгибeль коханої.

Із початком війни Ксениній родині довелось утікати, її брата хотіли арештувати. Деталі втечі Ксеня пам’ятає з труднощами, адже минуло понад 70 років. Пригадує, у них була велика хата посеред мальовничих гір, поруч – річка. Та усе довелось залишити, біжучи спершу до Словаччини, а згодом до Німеччини. В останній затримались надовше – Ксеня навіть вступила в університет у Мюнхені, але перебиватись без роботи було непросто: ”Німці не були злі до нас, але не було праці, – згадує Ксеня. – Згодом американці закликали мого чоловіка до себе, він був ветеринаром, а вони потребували доброго харчу для армії”.

Родина Бурачинських

До США вирушили кораблем. Ксеня з мамою дуже складно пережили подорож, цілу дорогу практично не піднімались з ліжка. Врешті прибули до Нью-Йорка, а уже звідти перебрались до Чикаго.

 

Перші роки в еміграції минали у скруті. Будучи новими переселенцями, англійську знали погано. Щоб придбати власний дім, довелося довго і важко працювати. Незважаючи на усі складнощі, своїх дітей вирішили виховувати в українських традиціях, навчали їх рідної мови. ”Після років життя у діаспорі вони досі розмовляють правильно”, – пишається Ксеня і скромно додає – має звичайне життя, як у всіх інших людей.

Після виїзду з України на рідній Гуцульщині побувала двічі. По приїзді односельчани гостю впізнали одразу – знали її від маленької. Хвалились неушкодженими церковними дзвонами, які ще до війни купив батько Ксені, а пізніше їх довелось сховати від більшовиків. Щоб допомогти поратись на могилі батька та діда, ціле село зібралось.

Згадує і неприємні моменти: що авторство присвяченої Ксені пісні приписував собі інший чоловік. ”Мені навіть листи у США присилали, щоб я відмовилась від своїх слів про дядькову пісню. Але я цього не зробила”.Ксеня Бурачинська-Данилишин не сперечалась через авторство, яке, за однією з версій, належить композитору Ярославу Барничу. Зайвий раз доводити, що вона та сама Ксеня, не потребує. Та й хіт, який зробив її ім’я відомим на увесь світ, давно зажив своїм власним життям.

5 червня 2017 року у Чикаго Ксенія Бурачинська-Данилишин померла, залишивши для нас унікальну пісню українського танго, яка була найвідомішим твором в 20 столітті у всьому світі.

Молодша донька Ксенії Данилишин, Реня з доньками Оленою та Уляною

Пісню «Гуцулка Ксеня» використали у фільмі «Кіборги». Запропонував В’ячеслав Довженко, бо знав, що саме її прототип його героя вважає «стильовою українською, не схожою ні на що». Режисер Ахтем Сеітаблаєв ідею підтримав, назвав пісню «стильним закарпатським танго». У фільмі «Гуцулку Ксеню» виконав сам В’ячеслав.

До слова, навесні 2019-го у світ вийде український фільм “Гуцулка Ксеня”.

7 березня 2019 року в український кінопрокат вийде фільм “Гуцулка Ксеня” про колишніх емігрантів. Про це написав у Facebook прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

«Карпатське селище Ворохта, 1939 рік. Сюди з Америки приїжджають колишні емігранти, щоб знайти українську наречену для молодого парубка. Адже тільки так він отримає у спадок 1 млн дол. Це сюжет нового іронічного мелодраматичного мюзиклу „Гуцулка Ксеня“. Виробництво фільму вже завершене. Прем’єра в Україні відбудеться навесні 2019-го. Уряд виділив на зйомки стрічки близько 24 млн грн, фактично половину вартості всього виробництва», — зазначив Гройсман.

Над фільмом працювала міжнародна акторська команда. Варвара Лущик (Україна), Максим Лозинський (США), Олів’є Бонжур (Бельгія), Ігор Цішкевич (США), Олег Стефан (Україна), Катерина Молчанова (Україна), фрік-кабаре “Dakh Daughters”. За участю гурту «ДахаБраха».

Новини партнерів:
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР