Понеділок, 17 Лютого

18 цікавих фактів про геніального львівського художника Івана Труша

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Підписуйтеся на наш канал в Telegram та сторінку в Instagram

Недавно, 18 січня, виповнилося 151 років з Дня народження одного з найвідоміших галицьких та українських художників – Івана Труша. Своїми знаннями про митця поділилася завідувачка сектору зв’язків із громадськістю Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові – Людмила Співак.

Іван Труш, студент Краківській академії

1. Народився художник 18 січня. Часто в мережі, зокрема у Вікіпедії, розповсюджується інформація, що Труш народився 17 числа.

2. Іван Труш був мандрівником і любив багато подорожував. Подорожував художник за власні кошти, що на той час – рідкість. Окрім українських Криму і Карпат, Труш побував у таких країнах, як Єгипет, Палестина та Італія.

Венеція

3. Іван Труш намагався не малювати випадкових людей, він мав знати щось про людину – відтворював характер. Таким була його принциповість.

4. Леся Українка вперше позувала до портрета саме Івану Трушу. Це був далекий 1900 рік, до того її ніхто не малював з натури, адже вона була хворобливою і їй важко було позувати. Коли художник повернувся до Львова, то створив репліку.

Леся Українка

Один з цих портретів мав потрапити у приватну колекцію польського графа. Лесі не сподобався факт, що її портрет потрапить у приватні руки і вона просила його знищити. Труш пообіцяв зробити це, але просто заховав портрет. Фактично, про існування другого портрету протягом 50 років нічого не було відомо. Портрет цінний ще тим, що Лесю Українку з натури малювали тільки двічі: Труш і через 4 роки Фотій Красицький. Климентій Квітка, чоловік Лесі, вважав, що полотно Труша це взагалі найкраще її зображення.

5. Леся Українка познайомила Труша з майбутньою дружиною – Аріадною Драгомановою. Через чотири роки після цього вони одружилися. На сьогодні відомо про 10 портретів дружини, які намалював Труш.

6. Іван Франко та Іван Труш були друзями. Загалом, Труш намалював 10 портретів Франка. До речі, ті портрети Франка, які зараз репродукуються у підручниках, фактично всі належать Трушеві. Знавці вважають, що художнику вдалося найкраще передати зовнішність і внутрішній світ Івана Франка, адже вони були найкращими друзями.

7. Минолоріч під час мистецького проєкту до 150-літнього ювілею художника «Відомий і невідомий Труш», у Львові вперше за багато років «зустрілися» портрети сім’ї Грушевських: Михайла, Марії та їхньої доньки Катрусі. Портрет дитини належить Музею Михайла Грушевського в Києві. Цей портрет Михайло Грушевський замовив на триріччя своєї дівчинки. Доля Катрусі була доволі складною.

Портрети Михайла,Катерини та Марії Грушевських роботи Івана Труша

8. Український філолог та політично-громадський діяч Іларіон Свінціцький замовив у Труша картину зі зображенням сосни. Це триптих, на якому зображене маленька, доросла і зріла сосна. Життя дерева Труш трактував як життя людини.

Митець виконав десятки ескізів сосен, хмар, пнів. У цих начерках прочитується філософське трактування образу дерева як символу життя та особливого зв᾿язку людини з природою.

Праця над образом самотньої сосни затягнулась на довгі цілих 16 років.

Іван Труш “Сосна Триптих”, 1925-1941 рр. Зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького

9. Івана Труша вважають імпресіоністом, хоча сам художник називав себе реалістом.

10. Він залишив 6000 робіт, серед них лише 350 портретів.

11. Свій будинок художник збудував сам. Кредит за нього він платив 40 років, виплатив за рік до своєї смерті.

12. Рослини і квіти в саду Труша не були посаджені абияк: спочатку він створював композицію у себе в голові.

Тремібітарі

13. Останні десять років свого життя Іван Труш жив у тиші – він оглох.

14. Улюблені квіти митця – настурції.

15. За день до смерті він ще малював картину: це був кримський мотив.

16. Усі натюрморти в творчості Івана Труша мають філософський зміст.

17. Художник не мав учнів і школи.

18. Іван Труш жив зі свого малювання.

 

За матеріалами: Galnet та Фотографії Старого Львова.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР