Як це летіти літаком зі Львова до Києва під час карантину, описує французький журналіст

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

З 20 червня українська авіакомпанія Windrose відновила внутрішні авіарейси по Україні, зокрема популярний маршрут Київ-Львів-Київ. Згідно з правилами львівського аеропорту, вхід до терміналу дозволений лише пасажирам з посадковим квитком і лише в медичних масках. При вході в термінал працівники аеропорту вимірюють температуру, а всередині повинні бути розміщені антисептики.

Французький журналіст Себастьян Гоберт описав свої враження від здійсненого перельоту, про заборони, які діють чи не діють в аеропортах у Львові і Києві та, як довго йому довелося шукати антисептик.

“Слухайте, квиток на рейс зі Львова до Києва досить дешевий… 30 євро! Це неочікувано. І це прямий рейс. Інші варіанти – це 14-годинний переліт через Берлін або 17-годинний – через Стамбул… Ок, обираю цей варіант. У будь-якому випадку всі прокатні машини вже зарезервовані, бо люди хочуть втекти з міста.

Квиток придбано, підтвердження електронною поштою отримано, онлайн-реєстрацію пройдено. І все одно важко повірити, що це таки станеться. До останнього моменту, до того, як потрапити в аеропорт, я боявся, що вхідні двері будуть зачинені. Але вони відчинені. Кілька днів тому, коли я повертав прокатну машину, в аеропорт міг зайти будь-хто. Нині – лише пасажири. Що це змінює? Важко сказати. Яку частину мого обличчя бачить митник через маску та сонцезахисні окуляри? Чи може охоронець визначити за допомогою свого електронного термометра, що я є безсимптомним носієм вірусу? Важко зрозуміти, чи у цьому якась логіка. Всередині я шукаю антисептик для рук: його ніде не видно.

Увійти в цей аеропорт, щоб сісти на цей рейс – це як вдавати, що Ти повертаєшся до нормального життя. Усі вдають. Всі ми хочемо подорожувати і відпочивати, забути цей карантин і вичавити з цього літа ті принади, які в нього ще є. Але не всі бари та ресторани працюють. Деякі лавки досі накриті плівкою, щоб на них ніхто не сидів. У деяких місцях, але не всюди, треба носити маски. Громадський транспорт працює, але не всі маршрути. Посилене використання автомобілів викликає найгірші корки, які я коли-небудь бачив в Україні. І це тому, що всі хочуть повернутися до життя. Ніхто більше не хоче залишатися вдома. Тим часом щоденні темпи поширення вірусу стають зараз, коли людям вже все одно, дедалі вищими.

Нині аеропорт справді обслуговує рейси. Але всередині нічого не працює, немає навіть музики. Це величезний порожній склад з численними заборонами – не можна сидіти на тій лавці, не можна торкатися чогось. Правил дотримуються або їх порушують, але це, здається, насправді не має значення.

Врешті-решт, нас кличуть на посадку, підвозять до літака, і ми сідаємо на свої місця. Це дуже малий літак. Ймовірно, саме тому компанія може заповнити його та виконати рейс. Є щось магічне у зльоті літака. Тим більше сьогодні, після стількох місяців перерви. Автомобілі, будинки, ліси та річки стають меншими. Ми дотягуємось до неба. Магія.

Фото: Sébastien Gobert / Фейсбук

Фото: Sébastien Gobert / Фейсбук

Стюардеса пригощає нас безкоштовною пляшкою води – теж майже диво. Вона роздає щось, що я приймаю за антисептик для рук. Але це волога серветка. Коли я випиваю кілька ковтків води, ми вже починаємо знижуватися на підльоті до Києва, над величним Дніпром.

Фото: Sébastien Gobert / Фейсбук

Посадка. Їдемо в автобусі. Йдемо довгими коридорами. Заходимо в темні туалети, які видаються давно покинутими. Ніде немає антисептику для рук. Бориспіль порожній. Ніхто у залі прильоту не зустрічає пасажирів. Працює лише один вихід. На вулиці під будівлею група з шести чи семи чоловіків без масок біжить до мене, вигукуючи: «Таксі! Таксі!». Я впевнений, що в них немає антисептика для рук”.

Переклад оригіналу здійснила редакція порталу Твоє Місто.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР