Вівторок, 27 Липня

Українець посіяв 700 кілометрів чорнобривців і соняшників уздовж доріг

Pinterest LinkedIn Tumblr +

Лучанин Василь Рижук уже більше 20 років засіває чорнобривцями та соняшниками узбіччя доріг і усе робить власним коштом. Особливо це помітно на десятках кілометрів траси Луцьк-Львів, де нині уквітчані декоративними соняхами і духмяними чорнобривцями. Автобусні зупинки на ділянці до Горохова також “в обіймах” жовтогарячих осінніх квітів.

Це — справа рук відомого на Волині ентузіаста, заслуженого діяча мистецтв України Василя Рижука. Власні – кошти і зусилля — чоловік не шкодує, створюючи таку красу.

Він доглядає красу не на міських клумбах, а вздовж швидкісних стратегічних автотрас на узбіччі, де за власні гроші протягом багатьох років самотужки засадив декоративними соняшниками та чорнобривцями понад 700 кілометрів українських шляхів.

Кожну ямку для квітки завглибшки 15–20 сантиметрів працьовитий благодійник мусить копати власноруч.

Навесні спозаранку киркою довбає твердий камінний ґрунт, подекуди із залишками бетону та асфальту. Ріже кущі, косить чагарники, щоб розчистити місце для соняхів і чорнобривців. Улітку суне тонни води для поливу, щодня сапає бур’яни. А восени самотужки прибирає всю зів’ялу красу від дороги, складуючи в мішки кожну насінину. Все власними руками за свій кошт.

Задля краси Василь відбирає найліпші сорти чорнобривців – високі та пишні. Та й декоративні соняхи, які вподобав чоловік, вигідно різняться від польових соняшників. У звичайних суцвіттях дає одна крупну голівку, а декоративні розростаються до ста і більше вогненно-сонячних квітів на ніжці.

Жовтогарячі соняхи додають неймовірної краси узбіччям. Декотрі – заввишки в 4 метри. Особливо гарні квіти надвечір у притихлому світлі вуличних і дорожніх ліхтарів.

“На світанку, коли небо голубе, а соняхи та чорнобривці розквітлі, то це справжній живий прапор України: зверху блакитний, а знизу жовтогарячий. Отому й назвав свій проект «Квітучий прапор України»”, – розповів Василь.

Ідею почерпнув зі столичного Майдану Революції гідності. «За квітучу Україну, обніміться брати мої, молю вас, благаю», – писало на уквітчаному прапорі Василя Рижука, який у 2014-му той звісив на новорічній ялинці в Києві. Відтоді всі пам’ятники скульптор супроводжував благоустроєм у вигляді квітучого прапора.

Мій проект і виконання ,, КВІТУЧИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ " .Дорога Львів – Луцьк Біля с.Угринів. Горохівський р-н.

Gepostet von Василь Рижук am Sonntag, 30. September 2018

Зважаючи на протяжність насаджень і сотні кіло насіння від них, лише волинянину під силу реалізувати задум. Скажімо, минулого року засіяв понад 40 кілометрів з обох узбіч на львівській трасі – з Луцька до Горохова. Засадив десятки кілометрів автотраси між Ковелем і Любомлем. У попередні роки постійно прикрашав квітами автомобільну дорогу з Луцька на Рівне.

ГУРТОМ І СЕЛО ЛЕГШЕ УКВІТЧАТИ

– Люди з подивом запитують: нащо тобі садити ті чорнобривці, затрачаючи свої кошти, час і сили? Ліпше сіяв би цибулю чи часник – мав би гроші. Але я ніколи не шкодую, що започаткував ту справу. Як бачу цю красу, усміхнені квіти, – душа відпочиває. То найкраща винагорода, – каже скульптор.



Селяни, бачачи натхненника із квітами, не тримаються осторонь. На початку літа, коли Василь із помічницею Оленою довбали киркою узбіччя дороги в селі Чаруків, підійшла жіночка.

– Питає, хто ми і що тут робимо. Відказую: «Ми добровольці, готуємо землю, щоб квіти садити». Жінка здивувалася, проте зголосилася допомогти. Виявилося, то тутешня голова сільради пані Жанна. Молодець, наступного дня завезла землі та підготувала ґрунти. Дуже нам допомогла, – дякує Василь.

На узбіччі дороги Луцьк – Львів біля с. Ратнів

Чоловікові приємно, що вже не сам у благій справі. Подібно надали поміч селяни сусіднього Городища на чолі з головою тутешньої сільради пані Світланою. А в селі Терешківці місцеві навіть толокою допомогли садити квіти поблизу автобусної зупинки. До всього, шофери вантажівок та водії рейсових автобусів часто безплатно підкинуть по дорозі волонтерів, які допомагають Василеві. Той мішок насіння підвезе, інший підсобить із діжкою з водою для підливу.

На львівській трасі за селом Городище на автобусній зупинці дві жінки. І кожен дивується: невже руками все садовить? А думали, що спеціальною машинною сівалкою.

– Нема чого казати: святий чоловік робить таку красу. Як їдеш на автобусі – чи то місцевим, чи сокальським, чи червоноградським – усі пасажири милуються квітами. Якось стає веселіше, жити хочеться, – зізнається жителька села Угринів пані Тетяна.


Чотири рази скульптор-квітникар В.Рижук був занесений до Книги рекордів України, кілька разів ставав лауреатом акції «Людина року Волинського краю». За двадцять років засіяв уже понад сімсот кілометрів. І мріє, аби до нього долучилися по всій країні, в Європі. – Я мрію, щоб наша земля наповнювалася квітами, а не зброєю. Бо квіти – це крок до любові та миру!

Наприклад, цього літа громада села Вишеньки Бориспільського району Київської області офіційно підтримала та взяла участь в проекті пана Василя та посіяли чорнобривці при в’їзді в їхнє село. Разом – сила!

Share.