На вулиці Дорошенка у центрі Львова урочисто відкрили мурал, присвячений всесвітньо відомому українському оперному співаку, солісту Паризької національної опери, волонтеру, учаснику Революції Гідності та бойових дій на Сході України Василю Сліпаку.
Саме у цей день, 4 роки тому, Герой відійшов у вічність.
«Я хочу подякувати всім, хто долучився до створення цього муралу, а це велике гроно талановитих, мудрих людей. Я думаю, що комусь в Голлівуді захочеться зняти фільм про Василя Сліпака, бо кращого персонажа не можливо знайти: жив в Парижі, все було прекрасно, але він все кидає, їде в Україну, бере зброю і захищає рідну землю. Це приклад твердості, гідності, він голим нервом відчував несправедливість. Сьогодні ми згадуємо всіх, хто воює, хто не боїться захищати рідну землю, хто віддав своє життя.
Насправді це велика історична подія, але цей мурал також має інше значення. Ви напевно пригадуєте, яким цей дворик був раніше: не дуже привабливий, заставлений МАФами. Думаю незабаром ми зробимо тут прозоре накриття, щоб в ньому відблискував цей мурал. Цей маленький дворик буде охайним і ця площа, яка має ім’я Сліпака, буде окрасою міста. Крок за кроком ми разом будемо це робити. Імпульс і драйв цим змінам дав Василь Сліпак. Думаю сьогодні він дивиться на нас з неба і усміхається, а можливо й співає з нашим «Дудариком», — сказав мер Львова.
На муралі Василя Сліпака зображено двобічно, наче пазл: як Героя після того, як він пішов на війну, і як високомистецьку особистість, оперного співака, у якого не тільки гвинтівка, але й мистецтво були за зброю.
Над муралом працювала група талановитих художників: Святослав Владика, Максим Шиманський, Анастасія Руднєва, Валентин Гричишов, Наталія Пальчинська, Микола Куцик, Ольга Дмитрук, Глафіра Щербак та група «Sacred Universe». Мурал називається «Наш Сліпак — вічний міф», і це не випадково, адже на війні у нього був позивний «Міф».
Нагадаємо, Василь Сліпак – оперний співак, який 20 років жив у Франції. Однак два роки тому він пішов за покликом серця і став на захист України в складі 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу.
Народився він у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Прибалтики). Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі.
Майже 20 років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…»
Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіти до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти.
Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них. «Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», – сказав Василь.
Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року Василя у бою вразила ворожа куля снайпера.
Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова. У лютому 2017 року Василю Сліпаку присвоєно звання Героя України.
