Львів привітав рішення Константинополю про надання автокефалії Українській православній церкві.
Про це в інтерв’ю “Прямому” розповів митрополит Сокальський та Львівський Димитрій.
– Львів дуже привітно зрадів, зустрів цю новину про те, що Константинополь надає автокефалію українській церкві. Зараз ми знаходимося біля головного православного храму у Львові – це Покровський собор. І можемо поспілкуватися з митрополитом Сокальським та Львівським, владикою Димитрієм. Розкажіть, як взагалі зустріли цю новину? Що насправді вона означає для Львова і для України?
По-перше, я всіх вітаю, перш за все православних українців, з цими подіями, дуже знаковими для нашої української церковної історії. Я вже не побоюся цього сказати. Тому що сьогодні прийнято дуже сенсаційне рішення, на яке ми і сподівалися в якійсь мірі, але думали, що Томос перевершить все. А сьогоднішня новина про те, що, перш за все, як би, поновлено в канонічному статусі єпископа, предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату, святійшого патріарха Філарета і предстоятеля УАПЦ, митрополита Макарія, – це дуже сенсаційно. Ми цього чекали.
І я думаю, що найбільше цього чекала та людина, яка взяла хрест і хресною дорогою заради української церкви пройшла цих 26 років. А якщо говорити, так майже 30 років. Це – патріарх Філарет. Це його заслуга. І недаремно йому Бог дав стільки віку, щоб він побачив цю всю неправду московських анафем, які були накладені на нього в 1997 році. А в 92 році він був позбавлений сану як єпископ, перш за все. І тому сьогодні цей сан повернуто. Тому що таких речей не робить ніхто, якщо людина бореться за незалежність, в даному випадку української церкви. Таких рішень ніхто не приймає.
Сьогодні Москві показали, де її місце в цьому питанні, і що вона не мала цього абсолютно права робити. І та апеляція, яка була ще надіслана патріархом Філаретом в 92 році і повторена сім разів, сьогодні, власне, знайшла відповідь: що його поновлено в цьому канонічному статусі як предстоятеля церкви, як митрополита Київського і, власне, що він є законним главою цієї церкви. І таким чином заперечена та анафема, яка була накладена в 1997 році.
– Чому Москва так реагує на цю новину? Чому вони так бояться цього рішення?
Ми ще не знаємо цієї реакції. Бо Москва вже зреагувала на сам процес надання автокефалії. Вони прийняли рішення про те, що вони припиняють євхаристійні єднання з єпископатом. Дуже дивне рішення для церкви, яка є внучкою по відношенню до Константинополя. Внучкою. Тому що українська церква є донькою, а от уже російська – це є вже внучка. І ця внучка, не дуже добра по відношенню до Константинополя, зробила так, що вона себе сама відсікла від цього спілкування. Тому що, повірте, це є велика груба помилка. І російська церква її визнає згодом – що вони зробили неправильно.
Бо ніхто не відлучає себе від матері і не відлучає себе від церкви першої, Константинопольської. І тому це не патріарх Варфоломій порушив ці канони, а це порушила російська церква на чолі з патріархом Кирилом. Вона себе відлучила від цього церковного спілкування. Адже весь світ, вселенське православ’я знаходиться в єдності з патріархом Варфоломеєм. І лише Москва одна відійшла зараз в даному випадку – не знаємо, на який час – від цієї єдності.
Таке вже було в історію цих стосунків між Константинополем і Москвою. В 95 році так само за діаспори української у США, перш за все, було розірвано євхаристійне єднання на деякий час, а потім із-за естонської церкви, естонської проблеми це так само повторилося. І потім все це відновилося. Тому ми не знаємо, на скільки часу образилась “великая Белокаменная” на Константинополь.
– Що чекати вже після надання Томосу українській православній об’єднаній церкві?
Якщо буде оголошено ще одне рішення – комунікат про Томос – то тоді ми збираємося на об’єднавчий Собор, тому що дорожня карта вже прописана, до Києва, об’єднуємося. І тоді цей Томос привозять до Києва. В даному випадку Томос вручається новому предстоятелю об’єднаної помісної Української православної церкви.
Нагадаємо, у четвер, 11 жовтня, Синод Вселенського Патріархату визнав незаконною анексію Київської Митрополії Російською Церквою в 1686 році.
Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Православній церкві України.
