Понеділок, Грудень 17

Переселенка з Донбасу та жителька Львівщини заснували козячу ферму, де роблять сири

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Дві Катерини – Лісова та Ільків газдують у селі Тухля, що на Львівщині. Одна з них переселенка з Донбасу, інша місцева.

Ця ферма притулилась на самому краю мальовничого курортного села Тухля, під літописною горою Захар Беркут у карпатському високогір`ї на Львівщині. Притулилась, бо при всій своїй привабливості для туристів існує на “сиротинських” правах — на орендованому клаптику землі і в орендованих тваринницьких приміщеннях, що збереглися тут іще з радянських часів. Вони служать притулком і рогатим красуням — козам, і їх господаркам — двом Катеринам, які заснували це господарство і розвивають його попри всі труднощі, розповідає Укрінформ.

Пенсіонерка Катерина Лісова переїхала на Львівщину в 2014 році з Алчевська, а молода жінка Катерина Ільків із села Орів Сколівського району. Сюди жінки з гір перебрались влітку 2018, бо жили в орендованій хатині в горах і не мали пасовища для кіз, передає Радіо Свобода.

Домашні козячі сири, які вони виробляють, стають популярними серед туристів, їх уже замовляють по всій Україні. Історія про дружбу, наполегливість і віру в найкраще – у сюжеті ТСН.

«Я – вдова, і багато років. Усе життя мріяла кудись поїхати в село. Хотілось спокійного життя. Я закохалась у Карпати, які б жахливі умови зараз проживання не були. Виходжу надвір, і не було такого, щоб був такий же пейзаж. Мене це так надихає до життя. А ще наші тварини. Першій козі Мілці було 12 років. Вона мене навчила, як поводитись із козами, була капризна, от я й практики набралась. Я ж нічого не вміла. А ще мене вилікувала. Два роки минуло, і тепер я питаю поради, і в мене радяться. Катя мені в дочки годиться, вона тут головний спеціаліст, медсестра за фахом і досвід має», – говорить Катерина-старша.

 

© ukrinform.com

Катерина Лісова мала досвід ведення бізнесу. Вона на Донбасі кілька років поспіль орендувала старі ферми і склади у шахтарських містечках і там влаштовувала виробничі приміщення. Жінка вирощували гриби, зелень, екологічно чисту продукцію у неї закуповувала мережа донецьких магазинів. У 2010-му вона за працю була вшанована президентською нагородою. Коли її підприємство активно розвивалось, отримала «пропозицію» продати бізнес, а потім відчула шалений тиск. У 2011 році втратила власний бізнес і розхворілась. Втім, знову повернулась до підприємництва два роки тому.

Як розповідає портал The Ukrainians, наразі грантів у партнерок уже три, але всі вони — невеликі: два від Міжнародної організації з міграції і один із YMCA (Християнська організація молоді в Україні). На отримані кошти брали дрібне обладнання.

А от найбільше придбання — власний трактор — вдалося купити завдяки участі у пілотному проекті Міністерства соцполітики, що впроваджують за підтримки Світового банку, — «Рука допомоги». До проекту Катю Ільків скерували із служби соцзахисту. Це не грант, кошти потрібно повертати, але господині планують виплатити їх у вигляді податків — проект дозволяє відняти всі сплачені за три роки податки та збори від суми до повернення. Якщо за цей час Катерини працевлаштують двох інших малозабезпечених безробітних, або переселенців, отримають право не повертати фіндопомоги.

Новини партнерів:

Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР