Відвідуємо палац Гредлів на Львівщині, який ніхто не помічає дорогою в Карпати

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Усі любителі Карпат неодноразово проїжджали через бойківське місто Сколе. Однак далеко не всі через красиву природу навколо намагалися звернути увагу на одну цікаву перлину, створену людськими руками. На виїзді з міста у затишному парку розташувався чудовий палац, оточений парком, який зберігся до наших часів в непоганому стані.

Палац баронів Гредлів – пам’ятка архітектури місцевого значення у місті Сколе, в історичному районі Демня. Збудований у стилі необароко. Має два поверхи. Палац і парк були закладені бароном Еугеніушем Кінскі в середині XIX століття. Вигравши гроші у казино, Гредель (австрієць за походженням) у 1886 році купив палац і місцеві ліси. З підприємцем Вільгамом Шмідтом заснували фірму ʺБрати-барони Гредліʺ. В місті називали її просто ʺГредліʺ. Він був найбільшим свого часу власником лісів на Сколівщині.

В парку зараз зростають рідкісні види дерев, що перебувають під особливою охороною, зокрема: гінго дволопатеве, тис ягідний, тюльпанове дерево та 5 видів столітніх дубів.

Отже у середині ХІХ століття барон Евгеніуш Кінскій купує сколівські землі у графа Потоцького. Після чого закладає у Демні парк, в якому зводить розкішний двоповерховий необароко вий палац, який оригінально контрастує з довколишньою бойківською архітектурою.

Палац баронів Гредлів, початок 1930-х

Свого часу ґенезу Гредлів детально досліджувала знана краєзнавиця Ірина Пустиннікова. Ми ж зупинимося на основних, так би мовити, чеснотах і здобутках баронів.

Брати гебрейського походження Герман, Бернард і Альберт народилися в середині ХІХ ст. в сім’ї підприємця Цадика Гредля в німецькому місті Фрідберг неподалік від Гессена, але власну промислову імперію побудували в карпатських лісах. Створена сімейством найбільша в світі деревообробна корпорація називалася «Трансільванська лісова індустріальна компанія», але її штаб-квартира була далеко від батьківщини графа Дракули. Столицею була Демня–присілок Сколього. Зрештою, барони мали землі, ліси та маєтки і власне у Трансільванії, як і в Угорщині, Словаччині, Польщі. Володіння баронів довкола Демні, Славського та інших сіл становили близько 50 тисяч гектарів. Самі ж барони гонорово називали свою територію «Держава Сколе». І головною резиденцією «держави» був палац у Демні.

Аби возити свою деревину по всьому світу, в 1903 році родина заснувала «Теплохідну компанію Гредлів». Її чотири плавзасоби вартістю в чверть мільйона фунтів стерлінгів були приписані до англійських портів, але насправді були угорськими. Три пароплава носили імена дружин трьох братів: “Меланія”, “Гізелла” і “Маргіт”. Під час Першої світової війни британське Адміралтейство реквізувало флот Гредлів.

Австро-угорське громадянство бойківські олігархи отримали лише через 15 років імміграції в імперію, у 1890 році. На той час вони вже кілька років як облаштувалися в Сколе і розвели бурхливу діяльність. Через Бескиди були прокладені три лінії вузькоколійки, перші в Станіславівському воєводстві: возити ліс з гір до тартаків. У 1892 р. їх протяжність становила всього 13,6 км. До 1907 р. довжина виросла в п’ять разів, лінії перевозили 70-80 тисяч кубометрів деревини в рік. Обслуговували вузькоколійку три локомотиви, близько сотні вагонів і незліченна кількість платформ.

На ділянці від лісопилки в Демні через Свидник до села Тисовця протяжністю 18,7 км колії забиралися на найвищу гору Сколівських Бескидів – Парашку (1270 м). На деяких ділянках нахил колії становив 25%. Крім лісу, вузькоколійки перевозили туристів: на межі ХІХ і ХХ століть Карпати були у великій моді, в міжвоєнний період їх популярність тільки зросла. Сколе і околиці стали популярним напрямком. Завдяки Гредлям з’явилася перша туристична вузькоколійка по лінії Демня-Коростів протяжністю 41 кілометр.

Барони також створили музей природи в Демні. У Гребенові діяла «пстругарня» – розплідник, де розводили форель. А одне з джерел в національному природному парку «Сколівські Бескиди» донині називають «Альберто». Існує легенда, що Гредль-молодший водою з цього джерела вилікував виразку шлунка.

Біля Демні працювали кілька тартаків, каменоломня, кузня, цегельня, механічні майстерні і гідроелектростанція. Відходами пару з тартаку опалювали службові приміщення. На вершині гори був влаштований водозбірник, вода з якого подавалася вниз керамічними трубами. Водопровід, до речі, і сьогодні в цілком робочому стані.

Вважалося, що статки Гредлів завдяки нещадним вирубуванням в Карпатах подвоювалися щороку. На баронів працювало кілька тисяч лісорубів, близько сотні чиновників і кілька десятків підприємців.

Як і належиться олігархам, Гредлі не тільки давали хліб своїм робітникам, а й влаштовували видовища на великі свята. Більше того, вони спонсорували духовий оркестр і футбольну команду.

Палац у Демні був своєрідною візитівкою баронів. Дещо перебудувавши його після купівлі у Кінского, вони часто і гостинно запрошували сюди своїх шляхетних і впливових гостей. Уже в часи нащадків перших сколівських Гредлів, у вересні 1937 року у маєтку гостював і полював онук цісаря Франца Йосифа І князь Віндіш-Грац. Наступного року тут розважалися граф Лімбург та барони Кьонігсвартер і Улльман. Добре зналися барони і з митрополитом Андреєм Шептицьким, який зі зрозумілих причин у їхніх лісах не полював.

Цікаво, що свій баронський титул брати-олігархи купили в 1903 році. На той час це було звичною практикою, яка потішала честолюбство нуворишів.

Сьогодні можна тільки гадати, чому володіючи нерухомістю у Львові та Стрию, Гредлі обрали своєю резиденцією саме палац під Сколем. Може, через імпозантність будівлі. Може, просто тне могли жити без гір.

Кована решітка палацових сходів

Палац, облюбований бескидськими олігархами і їхніми гостями порівняно легко пережив пожежі двох світових воєн. Пережив, щоб на деякий час стати головним «офісом» місцевого НКВД. Старі господарі на той час уже були далеко. Без них поступово почав дичавіти наповнений колись екзотичними рослинами парк, останній садівник якого Кароль Сідлецькийна початку Другої світової покинув маєток разом з його останнім власником. СРСР зруйнував всю імперію Гредлів. Усі їхні підприємства були націоналізовані. Понад дві сотні гредлівських службовців і працівників примусово вивезли з рідних місць углиб Союзу.



Нині про минулу розкіш резиденції сколівських олігархів свідчить хіба непідвладний часу фасад палацу, ковані огорожі та наявність фонтану. Інтер’єри практично не збереглися. Хіба хвацько закручені сходи відсилають до барокової естетики будівничих палацу.

Реставрація та майбутнє

21 липня 2020 року підписана угода між Сколівською районною радою – власником комунального закладу Сколівської загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів № 3 (колишній палац баронів Гредлів) та національним природним парком ʺСколівські Бескидиʺ про оренду на 49 років.

Адміністрація парку розраховує на фінансову підтримку міжнародних проектів, зокрема, ʺЗбереження карпатських пралісівʺ та наших постійних партнерів, а саме Франкфуртське зоологічне товариство (Німеччина), Українське товариство охорони птахів, Асоціація органів місцевого самоврядування ʺЄврорегіон Карпати – Українаʺ та владних структур. У відновленні будівлі та історичної слави палацу зацікавлена влада Львівщини, Сколівщини та австрійці – земляки баронів Гредлів.

В будівлі палацу планується створити візит-центр національного парку, музей, наукові лабораторії та офісні приміщення. Географічне розташування (міжнародна траса Київ-Чоп; близькість до курортів Моршин, Трускавець, Східниця; знаходження на шляху до туристичних гірськолижних баз Славське, Волосянка, Плай,Тисовець) сприятиме відвіданню подорожуючими і туристами цього унікального історичного об’єкту. Протягом двох останніх років на території парку палацу пройшли два Міжнародні мисливські фестивалі ʺМисливська ватраʺ.

Як добратись зі Львова

Потягом: Їхати з приміського вокзалу електричками Львів-Лавочне, Львів-Мукачево та Львів-Чоп (розклад дивитись тут)., або потягами ужгородського напрямку з головного вокзалу.

Автобусом: зі Львова до Сколе відправляються з центрального автовокзалу.

Автомобілем: Їхати трасою Київ-Чоп. Відстань від Львова – 110 км.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР