Невелике українське містечко Вилкове на півдні Одеської області називають українською Венецією. Цей маленький, але дуже мальовничий населений пункт розташований в дельті Дунаю, у місці впадання ріки в Чорне море.
Незвичайність міста полягає в тому, що стара його частина розташована на воді. Тому вулицями в місті слугують канали, якими переміщаються переважно на місцевих “гондолах” і моторних човнах, що є найпопулярнішим транспортом у місті.
Канали, звані єриками, у Вилковому неширокі – всього 1-2 метри завширшки, вони займають до половини території міста, і по каналах на човні можна потрапити в будь-яку його частину.
Жителі міста плавають єриками, стоячи в човні і відштовхуючись від дна і берегів довгим веслом, схожим на жердину, який називають бабайкою. Човнами за допомогою таких бабайок вправно керують не тільки чоловіки, але й жінки та навіть бабусі, яких жартома називають “молодицями на бабайках”.
По обидва боки каналів і вздовж будинків – дерев’яні кладки-тротуари, якими пересуваються жителі. А через єрики перекинуті простенькі дерев’яні містки, які за необхідності перетворюються у своєрідні розвідні мости – їх можна підняти, для того щоб провезти каналом вантаж.
Унікальність Вилкового полягає ще і в тому, що більшість населення міста складають старовіри – липовани. Селище тут у середині ХVII століття заснували донські і запорізькі козаки, переслідувані царською владою за релігійними та політичними мотивами, і змушені тікати на Дунай. В ті часи територія дунайського гирла належала Османській імперії, яка дуже прихильно поставилася до невірних.
У центрі міста височіють старообрядницький храм Різдва Пресвятої Богородиці.
Спочатку поселення називалося “Липованське”, пізніше місто було перейменовано у Вилкове. Своєю теперішньою назвою місто зобов’язане своєму географічному положенню, адже в цьому місці Дунай розходиться кількома рукавами, які перетворюються у своєрідні “вила”. Звідси і назва – “Вилкове”.
Окремо варто згадати і про основні заняття місцевих жителів. Їхні городи знаходяться в основному на островах, до яких вони плавають на човнах. Добривом тут, як у стародавньому Єгипті, служить мул. Вилкове славиться своєю полуницею, яка родить тут практично круглий рік, а також знаменитим виноградом сорту “Новак”. Цей сорт абсолютно унікальний, його смак не можна переплутати ні з яким іншим виноградом у світі, адже більше ніде виноград не росте на воді та мулі.
З цього винограду роблять не менш знамените чудове вино “Новак”, яке одночасно і ніжне на смак, і має високий градус.
Місцеві жителі жартують, що вилковця, який скуштував вино “Новак”, можна легко впізнати: щоб не впасти у воду з вузької кладки, він хитається тільки вперед-назад, а не вліво-вправо.
Але найголовнішим заняттям і основним джерелом доходу вилковців є риболовля, яка ведеться практично промисловими масштабами. Порибалити сюди на вихідні приїжджають гості з різних куточків України, а також з Росії та інших країн.
Крім того, у Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти Дунаю, плавні на північ по Дунаю, озера дельти і двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.
Туристам пропонують екскурсії на катері Дунаєм, під час яких можна побувати на “нульовому кілометрі” – в місці впадання Дунаю в Чорне море, а також помилуватися мальовничою природою Дунайського біосферного заповідника. Як правило, у вартість екскурсії входить смачний обід з вином “Новак”.
“Вилкове – чудове місце. Мені дуже сподобалося і саме містечко, і екскурсія Дунаєм, під час якої ми пропливали повз 0 км. Я дуже рада, що побувала у Вилковому, у мене залишилися тільки позитивні та яскраві враження від поїздки”, – ділиться враженнями на одному з сайтів туристка Вікторія.
Як дістатися?
Автошляхами з Одеси до Вилкового – близько 230 км. З Одеси сюди регулярно ходять автобуси. Також організовуються групові тури.
Переночувати у Вилковому можна в міському готелі або ж зняти кімнату, домовившись із бабусями на автостанції.
