Понеділок, Вересень 18

Список заборонених в різні часи книг, які варто прочитати кожному

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

1. “Голий Сніданок”, Вільям Берроуз

В “Голому сніданку” автор порушує майже всі заборонені теми — педофілію, насильство, порнографію, гомосексуалізм, злочинність, наркоманію. У США його заборонили, насамперед, через наявність відвертих сцен педофілії і дітовбивства. Рідкісні екземпляри, які просочилися в друк, вилучалися по всій країні аж до 1963-го року (перша публікація була 1959 році). Видавництвам, які ризикнули опублікувати книгу, були пред’явлені судові позови, оскільки книга створює враження пропагандистської — надто вже достовірно описані переживання героя-наркомана. Особливістю книги є те, що її редагування проходило популярним у 1950-і методом нарізки.

Судовому переслідуванню піддався і сам Барроуз, але в 1966 році його адвокат в ході судового процесу привів докладний аналіз кожної частини твору і зумів довести, що книга не є непристойною. Судовий розгляд над “Голим сніданком” став останнім в історії США процесом, на якому розглядалася можливість цензурної заборони на публікацію книги.

2. “Бойня номер п’ять”, Курт Воннеґут

Будучи ще зовсім молодим, Курт Воннеґут після бомбардування японськими військами порту Перл-Харбор добровільно вступив до лав збройних сил США. Незабаром його полк перекинули до Європи для участі у Другій Світовій війні. Так сталося, що в ході військових дій Воннеґут потрапив до полону. Йшов 1944-й рік, і війна вже йшла до завершення. Тим не менш, Воннеґут майже рік провів у Дрездені, де працював на заводі з виробництва вітамінного сиропу для вагітних жінок. Під час знаменитого бомбардування Дрездена він перебував у місті.

Воннеґут вижив дивом. Після трагедії йому довелося витягувати тисячі трупів з-під уламків будівель. Всі ці події справили на нього незабутнє враження, і після війни Воннеґут поклявся більше ніколи не брати в руки зброю.
“Бойня номер п’ять” — книга, що не романтизує війну. Воннеґут гранично ясно викладає свою думку, яка полягає в тому, що в бомбардуванні Дрездена військово-повітряними силами США не була необхідності — в місті не було ніяких стратегічно важливих об’єктів, а його населення складалося з мирних жителів і військовополонених. Війна в романі постає як прояв безглуздого насильства. Воннеґут висміює усталені в культурі стереотипи “героїв” і “крутих хлопців”.

Багато людей виступали за заборону книги, звинувачуючи саму книгу і її автора у вульгарності, жорстокості, зловживанні ненормативною лексикою, аморальності і непатріотичності. У ряді країн книга в підсумку була заборонена — антимілітаристські настрої не надто вигідні урядам.

3. “Грона гніву”, Джон Стейнбек

За цей роман американський письменник Джон Стейнбек був удостоєний Пулітцерівської премії. У ньому розповідається про долю сільських жителів, що пережили Велику Депресію. Сім’я фермерів-орендарів з Оклахоми в пошуках кращого життя через посуху і важке економічне становище покинула рідний дім і відправилася з тисячами таких же нещасних до Каліфорнії. Роман розкриває справжню людську трагедію.

Сам автор літо 1936 провів серед сезонних робітників, збираючи матеріали для своїх нарисів. Побачене так вразило його, що стало основою великого роману. Стейнбек розповів, що деякі громадяни країни волочили просто-таки жалюгідне існування. Літературна критика сприйняла роман із захопленням, а от влада офіційно заборонили книгу в деяких штатах США. Людей шокував такий детальний опис бідності. Сам же письменник казав, що його розповідь була не до кінця щирою, насправді ситуація в таборах трудових переселенців була куди гіршою.

Книзі було відмовлено в праві бути наявною в бібліотеках більшості штатів Америки, Ірландії, деяких містах Канади.

4. “Тропік Рака”, Генрі Міллер

“Тропік Рака” — роман-автобіографія: автор описує власне життя у Франції в 1930-х роках. Міллер прямим текстом розповідає про місця, де працював, без змін наводить імена колег і знайомих, а також відверто описує свої сексуальні пригоди.

Відвертий опис подій, вживання нецензурних слів викликало неоднозначну суспільну реакцію. Одні вважали роман геніальним, інші бачили у ньому виключно непристойності.

Для сучасної людини книжка не буде настільки шокуючою, але в 1930-і роки звичаї були іншими, тому й суспільство виявилося неготовим до подібної відвертості. Так що роман був заборонений в ряді країн — зокрема, в Туреччині він під забороною досі.

Цікаво, що Джордж Орвелл якось назвав “Тропік Раку” найважливішою книгою середини 1930-х років.

5. “Прекрасний новий світ”, Олдос Хаклслі

Роман “Прекрасний новий світ” — один із перших творів, які можна віднести до жанру антиутопії. У романі описано суспільство споживання, де люди живуть в державі під керівництвом єдиного уряду. Споживання в цьому суспільстві стало культом, а “богом” — Генрі Форд. Людей там вирощують на фабриках, де вже на стадії ембріонального розвитку поділяють на касти залежно від рівня інтелекту.

Книга була видана в 1932-му році і торкнулася саме тих проблем, які і хвилювали людей того часу: повсюдна індустріалізація, втрата індивідуальності й людяності, поділ суспільства на класи в залежності від фінансового достатку і розумових здібностей. Всі ці проблеми в романі навмисно гіперболізуються. Крім того, в тексті міститься ряд алюзій — наприклад, злегка спотворені імена реальних політиків.

“Прекрасний новий світ” був заборонений в деяких штатах Америки, в Ірландії та ряді інших європейських держав — на думку цензорів, книга створювала надто негативний емоційний фон. Крім того, люди не змогли адекватно сприйняти навмисно сатиричну манеру викладу. Пізніше заборони зняли, а сам Хакслі через 30 років написав статтю, де з жалем відзначив, що суспільство рухається до “прекрасного нового світу” ще швидше, ніж він думав.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР