П’ятниця, Грудень 14

Клімкін запропонував обговорити впровадження в Україні латиниці

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд з кириличною абеткою. Про це він написав у Facebook, вказавши, що до такої ідеї його спонукала пропозиція історика та журналіста з Польщі Зємовіта Щерека.

“Зємовіт Щерек запитав, чому б Україні не ввести поряд з кирилицею латиницю. Наша мета – формування української політичної нації, тому маємо працювати на те, що нас об’єднує, а не роз’єднує. З іншого боку, чому б не подискутувати?”, – повідомив Клімкін.

Він уточнив, що бесіда про роль України в центральноєвропейській спільноті відбулася у понеділок за участі журналістів, письменників та колишніх політиків.

Сьогодні розмовляли разом з представниками країн Центральної Європи про долю регіону та роль України в…

Opublikowany przez Pavlo Klimkin 26 marca 2018

Натомість у парламентському комітеті з питань науки та освіти вважають, що сьогодні в Україні є інші важливіші питання, ніж перехід на латиницю.

“Ви знаєте, я думаю, це питання сьогодні не на часі”, – каже в коментарі BBC News Україна перший заступник голови комітету Олександр Співаковський.

За його словами, перехід на латинський алфавіт тягне за собою великий шмат роботи в освітній сфері.

“Треба переписувати всі підручники, методичні посібники, весь освітній матеріал, софт. Мені дуже складно уявити, які зусилля та ресурси потрібні, аби реалізувати цю ідею”, – каже пан Співаковський.

Доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів сумнівається, що повне переведення української мови на латиницю піде на користь. А от про паралельне використання двох алфавітів можна подумати.

“Щоб молодь більше розмовляла українською мовою, держава мусить піднести престиж державної мови”, – наголошує він у блозі для BBC News Україна.

На його думку, не варто зрікатися кирилиці, але можна розробити український варіант латиниці для використання в певних випадках. Наприклад, серби, які пишуть кирилицею, але мають і сербський варіант латиниці.

Щоправда, багаторічний активіст руху приєднання до латинки на слова міністра Клімкіна відреагував без особливого ентузіазму. Музичний продюсер і розробник української латинки Юрко Зелений прокоментував слова міністра досить скептично.

Golovne, aby ne “zadyskutuvaly” ce pytannä tak, jak ce dobre vmijuť robyty čuhrajinci š jak vid doby Trypillä… 😉 – написав на своїй сторінці у Facebook Zełena Łatynka Юрко Зелений.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін відгукнувся на ініціативу, озвучену польським істориком і журналістом…

Opublikowany przez Zełena Łatynka 27 marca 2018

На думку Юрка Зеленого, кирилиця – запорука культурного відставання України та її вразливості. «Сьогодні латиниця – це краще від усякої прикордонної смуги й навіть стіни у 10 метрів» – таке кредо він виніс у заголовок своєї сторінки.

DUUUŻE PROMOVYSTA kartynka, jaka NAOĊNO pokazuje, v jaku «simju vilnu, novu» nas tėgnut idolopoklonnyky kyryłky, jaka…

Opublikowany przez Zełena Łatynka 3 stycznia 2018

Після анексії Криму Меджліс кримськотатарського народу вкотре вирішив активізувати процес переходу на латинську графіку в 2015 році. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв звернувся до міністра культури В’ячеслава Кириленка з проханням підготувати рішення, необхідне для переведення мови на латиницю. Проте остаточного рішення з цього питання не було ухвалено.

Спроби використовувати латинську графіку для передачі на письмі української мови робилися ще з XVIІ століття. Найбільш послідовним прихильником цієї ідеї був мовознавець та етнограф Йосип Лозинський. Він виступив із такою пропозицією 1834 року. Від того часу пропозиції перевести українську мову на латинську писемність з’являються регулярно, хоча вони ніколи не мали широкої підтримки. Для адаптації української мови до латинського алфавіту пропонувалося модифікувати чеський чи словацький алфавіти, як найближчі до української мови за звучанням.

 

Праця «Ruskoje wesile» Лозинського (Перемишль, 1835), що стала презентацією його проекту на практиці

Граматику Лозинського схвалив Єрней Копітар, втім ані перша її редакція, ані друга не вийшли друком. Причиною цього при першій спробі видання стало те, що Лозинський узявся за нові дослідження, натомість другу редакцію забракував львівський цензор Венедикт Левицький. Граматика Лозинського була спробою розв’язати проблему непристосованості церковнослов’янської кирилиці для нової літературної української мови, що почала розвиватися на початку 19 ст. на базі народної мови. Попри те, що деякі українські діячі підтримали цю ідею (наприклад, Іван Головацький, брат Якова Головацького), загалом вона не здобула широкого визнання. Зокрема протестували проти цього українські культурні діячі — Руська трійця (зокрема Маркіян Шашкевич у статті «Азбука і абецадло»), Йосип Левицький (стаття Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego) та Денис Зубрицький (стаття O zaprowadzeniu abecadła polskiego zamiast cirylicy do ruskiej pisowni).

Зацікавленими у прийнятті латинської абетки до руської писемності були також польські діячі. 1836 року з’явилася стаття Луціяна Семенського «Крайова література» (Literatura krajowa), в якій автор став на захист ідеї Лозинського.

Проект Лозинського отримав назву «абецадло» (від польського abecadło — абетка), а суперечки навколо питання впровадження української латинки — «азбучна війна». Попри невдачу в ідеї загального прийняття абетки для української мови, її продовжували іноді вживати для друкування книг українською мовою — як у Австрії, так і згодом у міжвоєнній Польщі, і навіть під час Другої світової війни (деякі риси відрізнялися від оригінального проекту Лозинського, наприклад траплялася послідовна передача ї через ji). Крім того 1852 року австрійський імператор Франц Йосиф I наказав відповідати на звернення українців українською мовою в латинському правописі Лозинського.

Найреальнішим перехід української мови на латинське письмо пов’язаний із проектом чеського славіста Йосифа Їречека, опублікованим 1859 року Міністерством культури і освіти Австрійської імперії. За задумом автора, латинізація мала сприяти творенню української мови як сучасної мови завдяки відокремленню від архаїчних церковнослов’янських та нових російських впливів.

«Ukrainki» (Львів, 1886). Автор використав псевдо «Михалко»; ймовірно, автором є Остап Терлецький чи Віталій Самійленко

Календар «Rusałka» (1910) для тих українців, що не розуміли кирилиці. В Австро-Угорщині абецадло на практиці переважало над проектом Їречека

Титулка «Kobzaria» Тараса Шевченка, виданого 1940 року в Українському видавництві (Краків). Використано абецадло

Рукопис вірша Юрія Федьковича «Думка під Маґентов» (1862), для написання якого він використав некодифікований варіант латинки, що поєднує риси чеського правопису та гаєвиці

Незважаючи на давність питання, досі не було вироблено усталеного варіанту транслітерації – передачі українських кириличних літер латинськими. Навіть правопис українських прізвищ у закордонному паспорті змінюється щокілька років.

Нині серед слов’янських країн кирилицею послуговуються Україна, Білорусь, Росія, Македонія, Чорногорія, Сербія та Боснія і Герцеговина. З-посеред колишніх радянських тюркомовних республік тільки Казахстан і Киргизстан зберегли кирилицю. Торік президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про поступове, до 2025 року, переведення казахської мови з кирилиці на латинку.

У Киргизстані президент Алмазбек Атамбаєв висловлював сумнів у можливості переходу на латинку. Після розпаду СРСР тюркомовні Азербайджан і Туркменистан перейшли на латинку відразу, Узбекистан користується латинкою і кирилицею радянських часів паралельно.

*У Фейсбуці існує цікава спільнота для обговорення всіх питань пов’язаних з латинізацією української мови (запис латинськими літерами) під назвою Latynka.Tak.

Новини партнерів:

Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР