П’ятниця, Вересень 15

Думки скандинавів, які три тижні мандрували Західною Україною

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Цього липня у Чернівцях проходила літня школа для скандинавів та українців, яку організував ЧНУ ім. Ю. Федьковича й Українсько-Скандинавський центр. Учасниками стали студенти з віддалених куточків України, а також Норвегії, Швеції та Данії. Програма об’єднала фотографів, викладачів іноземних мов, маркетологів, музикантів, художників, чинних і майбутніх консулів та правозахисників. Усі вони мандрували Західною Україною та пізнавали культури одне одного, розпитували й цікавилися. Навіть вигадали неологізм – «Скольмо!», який з’явився від поєднання українського «Будьмо!» й норвезького «Skol!». Студвей підсумував їхні враження.

Луї, 25 років, Велика Британія та Данія

  • Українська – моя перша слов’янська мова, але за три тижні я навчився замовляти їжу, питати про ціну того, що мене цікавить, та інші прості речі.
  • Здивувало, що туалетний папір ви викидаєте не в смітники, а в унітази.
  • У транспорті ви не боїтеся передавати гроші з одного кінця автобуса в інший.
  • В Україні дуже смачне пиво, тому інших напоїв я й не пробував.
  • Наступного року однозначно чекайте більше учасників з Данії (я працюю в міжнародному відділі нашого університету).

Ліна, 22 роки, Норвегія

  • Про Україну я чула хіба лише з новин, але знала, що вона дуже красива.
  • Українці відкриті, чесні та прямолінійні. З вами легко встановити контакт, і ви завжди готові допомогти.
  • Я вважаю, що українська й російська мови кардинально різні.
  • Здивувало й потішило, що в українській та норвезькій є багато спільного: смак – smak, коштувати – kostnaden, пластилін – plastelina, аркуш – ark.
  • Для мене було приголомшливим відкриттям, що тут процвітає корупція. І неабияк вразила інформація про зарплати українців.
  • Куди б я мандрувала Україною далі? Хм… У Хмельницький, бо моя викладачка гри на фортепіано розповідала мені про це місто. Ще Харків, Київ, звісно, Львів. Одеса теж звучить цікаво. Я чула про особливе почуття гумору її жителів!
  • Потяг до Харкова зі Львова мене лякає. 20 годин – це божевілля!
  • У потязі з Києва до Чернівців я не ризикнула скористатися туалетом.
  • Водії таксі божевільні! Їхати посередині дороги? Легенько! В Україні я б нізащо за кермо не сіла.
  • Мені припав до смаку квас, морс, борщ і, звичайно, шоколад. Мене здивувало, що ви п’єте так багато кави! Особливо з цукром і молоком. У Норвегії каву п’ють без додатків. З молоком, цукром або медом ми п’ємо лише чай.
  • У вас чудовий національний одяг! І дизайн, і фасон, і кольори. До речі, між елементами вишивки та символікою багато спільного з норвежцями! Між нами взагалі багато подібного, як з’ясувалося.
  • Українська молодь дуже любить фотографуватися. І це круто, бо я сама цього не роблю, але матиму багато світлин для спогадів.
  • Я точно знаю, що неодмінно повернуся в Україну! І що відтепер більше цікавитимусь нею.

Крістофер, 20 років, Норвегія

  • Знав, що Україна – друга за площею країна в Європі, а українська – одна зі слов’янських мов, але «не російська» (хоча структура й граматика справді подібні).
  • Перед поїздкою купив книгу «Історія України».
  • Час, який я провів в Україні, можна назвати пригодою. Надзвичайно цікаво усвідомлювати, що наші народи мають багато спільного в менталітеті попри кардинально різну історію.
  • Мене зачарувала архітектура. У Львові я не міг відвести очей від міста. Я знав про існування європейського бароко, але відкрив для себе стиль українського!
  • Мене вразило, що українська молодь дуже рано вступає до університетів. Норвежці спочатку беруть рік на подорожі й роздуми (gap-year), а вже потім думають про вищу освіту.
  • Українська кухня дуже смачна! Мені неймовірно сподобалися вареники з м’ясом кролика й морквяним соусом, а ще квас.
  • Згодом повернуся в Україну з друзями!

Юліє, 25 років, Норвегія

  • Я мало знала про Східну Європу й нічого не знала про Україну. Дуже хотіла дізнатися про конфлікт на Сході, революцію та зв’язок між ними. Спеціально нічого не читала заздалегідь, щоб робити самостійні висновки. Мала нуль очікувань.
  • Мене здивувало, що українська й норвезька традиційні кухні дуже подібні. Єдине, чого нема в моїй країні, – чипсів зі смаком краба. Я вперше таке куштувала!
  • Ви думаєте, як молоді норвежці, слухаєте ту ж музику, одягаєте той самий одяг. Проте у вас велика прірва між поколіннями. Ми дуже схожі на своїх батьків, а ви – ні. Думаю, вся річ у тім, що ваші батьки жили зовсім не в той час, що мої.
  • Українська молодь дуже залежна від думки батьків. Натомість мої батьки припинили мені будь-що «радити» з 18 років.
  • Я переїхала до іншого міста, почала самостійно заробляти собі на життя, навчання й мандрівки. При цьому ми дуже близькі й багато спілкуємося.
  • Чи можу назвати українську молодь проєвропейською? Почну з того, що мені не подобається це слово. Усі європейські країни мають різні цінності, і префікс «про-» зобов’язує ділити все на чорне і біле. Але так не буває! Хоча через конфлікт на Сході ви почуваєтеся так, ніби маєте обрати бік: Європу чи Росію.
  • Українцям і норвежцям було дуже весело й комфортно разом, і це дуже важливо. У тебе не виникає упереджень стосовно країни, коли знаєш її конкретних мешканців. Тож, якщо я стану лідером своєї держави, я не піду війною проти України, бо ви мені дуже подобаєтеся. Люди – ось що має значення!
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР