Часто для ідентифікації росіянина серед українців використовують старий ефективний трюк – просять вимовити українське слово “паляниця“.
Загалом, хто не знав, паляниця — це така хлібина, плескатий хліб переважно з пшеничного борошна. Зверху хлібини є скоринка-козир, що утворювалася через надріз на хлібі перед випічкою. В Україні будь-яке свято чи обряд традиційно колись не обходились без паляниці, вона була символом гостинності, прихильності, ритуальним та обереговим знаком. Пшеничні паляниці вживали частіше як святкові або обрядові страви, бо в Україні перевагу завжди надавали житньому хлібові. У неврожайні роки паляниці доводилося пекти з домішками ячмінного борошна, висівок тощо.
Паляниці були вінцем хліборобської праці, символізували благородство і красу однієї з найдревніших професій у світовій культурі. Багатство і цінність, що містяться в образі паляниці — Сонця, є віддзеркаленням національного обличчя українців і справжніми свідками споконвічного прагнення народу до волі, удосконалення, краси й сонця.
Та у чому полягає сенс використання слова “паляниця” для виявлення іноземців?
Люди, котрі ніколи не вчили іноземну мову, думають, що добре володіють своїм мовленнєвим апаратом, але варто лише їм почати вивчати іншу мову, як вони зрозуміють, що вимова деяких звуків їм дається досить важко, а інколи взагалі не дається.
Виявляється, що у багатьох мовах існують звуки та звукосполуки, які дуже важко, а інколи зовсім неможливо, вимовити носіям деяких інших мов. Ця мовна особливість має назву шібболе́т. Докладніше про походження цього терміна можете прочитати у Вікіпедії.
Попри те, що українська та російська мови мають багато спільного, є низка слів зі звуками, що складають труднощі для носія російської мови, котрий з малку не вчив українську. Ось ці слова: паляниця, полуниця, криниця, рушниця тощо. Росіяни вимовляють це слово приблизно так “палянітса, паляница”.
Один блогер прокоментував вимову слова “паляниця”:
“Чергування м’яких і твердих голосних долається з великими труднощами, а м’яке “ц” – зовсім нереальний звук. Однак, коли чергування більш-менш освоєно, перша “а” наполегливо перетворюється в “о”. Коли вдається її приборкати, знову відвалюється м’якість в останньому складі. В цілому, процес нагадує спроби втрамбувати валізу з величезною кількістю речей – весь час щось вилазить”.
Цією мовною особливістю послуговувалися різні народи у різні часи, ось декілька загальновідомих шібболетів:
- Німцям важко вимовити російське слово “дорога”, виходить “тарока”.
- Американці на тихоокеанському фронті, для розрізнення японців від китайців, тайців та інших, використовували слово “lollapalooza”, японці зовсім не вимовляють звук “л”.
- Фіни ловили росіян за допомогою слова “Höyryjyrä”, у рос. мові відсутні звуки Ö, Y, Ä, а R звучить також інакше.
- Англійці для пошуку німців послуговувалися словом “squirrel”, бо німці казали “sqvirrel”.
P.S. Якщо вам пощастить бути у складі мовного патруля, і у вас виникнуть проблеми з ідентифікацією росіянина за допомогою “паляниці“, не впадайте у відчай, є ще один стовідсотковий тест — “Миска вареників з картоплею та шкварками, змащених салом“.
