Понеділок, Травень 28

Українець, якому англійські королі віддавали честь першими

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

В Британії найвища військова нагорода – Хрест Вікторії. Згідно з правилами, при зустрічі з кавалерами цього ордену британські королі мусять вітатися та віддавати їм честь першими. При цьому інші нагороди вояк може не носити. 15 жовтня 1917 року перед Букінгемським палацом цю найвищу нагороду отримав українець з “Канадщини” Пилип Коновал. За який-такий подвиг він отримав цю найвищу нагороду? Давайте все по порядку.

“Золотими літерами вписане його ім’я в історію Канади та Першої світової війни”

Пилип Коновал

15 вересня 1888 року в селі Кутківці Подільської губернії (нині Чемеровецький район Хмельницької області) на кордоні з тодішньої Австро-Угорською імперією в родині каменяра Мирона Коновал народився хлопчик Пилип.

У 20 років він одружується, а згодом у подружжя народжується дівчинка Марія. У 25 років через Владивосток емігрував до Канади. З початком Першої світової війни Пилип Коновал вступає до Оттавського 77-го піхотного батальйону.

Проблема була в тому, що більшість українців Канади були із Західної України, яка в той час була під владою ворожої Австро-Угорщини. Ці українці вважалися “австрійцями” і потенційними ворогами, тому в період з 1914 по 1920 роки тисячі українців потрапили в 24 концентраційних табори. Коновала врятувало те, що він походив з частини України, яка на той час перебувала під владою Російської імперії.

Вербувальники зарахували його як підданого союзної держави РІ і без коливань прийняли на військову службу. Після дев’яти місяців муштри солдати відправляються через Галіфакс і Ліверпуль на фронт до Франції. Ось тут найцікавіше.
21 серпня 1917 року поблизу французького містечка Ланс німецькі війська затиснули канадську армію в кліщі. У відділенні Коновала загинули всі старші офіцери. Про атаку ніхто й не мріяв: безперервний кулеметний вогонь не давав підняти голови. Тоді Пилип сам відправився на кулеметне гніздо. Всі його товариші перехрестилися: капрал вже не повернеться … раптом … На горизонті з’явився капрал Коновал з кулеметом під пахвою. Виявилося, що він вступив у рукопашну з кулеметниками, переміг десятьох солдатів, потім, атакувавши друге гніздо, також знищив гарнізон і зі словами “А нащо мертвим кулемет? Чого добро буде пропадати?” взяв кулемет з собою.

Наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо, знищив кулемет і трьох німецьких солдатів. Уже в своєму окопі, коли Коновал рапортував офіцерові, отримав кулю в обличчя. Це і врятувало німців: хто знає скільки їх відправилося б у Вальгаллу, якби не поранення українця.

І ось, 15 жовтня 1917 року, перед Букінгемським палацом у Лондоні на великому військовому параді король Георг V нагородив українця з Поділля Хрестом Вікторії – найвищою і найпочеснішою нагородою Британської імперії. “Ваш подвиг є найвідважнішим і незрівнянним в моїй армії. Прошу особисто прийняти мою подяку”. Саме ці слова британський король сказав простому селянину з Поділля.

 

Ще один цікавий факт: Хрест Вікторії виготовляється виключно з металу російських гармат, які були захоплені британською армією під час Кримської війни. Дрібничка, а приємно … Згодом, разом з іншими українцями, був у Канадському сибірському експедиційному війську, яке готували до боїв з більшовиками. Там його звела доля з Василем Енгельгардтом, нащадком поміщика, у якого служив Тарас Шевченко. Так, правду кажуть: “У житті, як на довгій ниві”…

Після війни Пилип Коновал через складну економічну ситуацію в Канаді працює прибиральником і сторожем в Нижній палаті Парламенту. “Я прибираю бруд в Європі з рушницею, а тут я його прибираю шваброю”. У 1956 відбувалося частування всіх кавалерів Хреста Вікторії в знак 100-річчя славного ордена Британської Імперії. Королева Єлизавета II постановила, що спеціальні урочистості відбудуться в Лондоні, на які запрошувалися всі живі власники Хреста Вікторії. Але складна фінансова ситуація не могла дозволити українцю поїхати на дійство.

І тут Коновала врятувало українське ветеранське товариство. Українсько-Канадський Легіон зібрав 5000 доларів для поїздки. “Будьте ласкаві, щоб висловити мою Вам подяку, для кожного українського легіонера канадського філії, який вніс свій посильний внесок у цю велику суму грошей, що спрямовуються мені останнім часом. Я був дуже здивований, і я не чекав такого. Я знав, що серед друзів моїх Український народ, але я ніколи не думав, що вони можуть бути так близько й можуть зробити так багато для бідолахи, як я. Це безсумнівно, допоможе мені в незабутній моїй поїздці до Англії і буду радий розповісти вам про неї, коли я повернуся. Ще раз спасибі Вам усім і особливо Вам, містер Павлюк, я впевнений, що саме через вас, я отримав це”.

Стівен Павлюк – учасник Першої світової, який кинув клич серед українців-ветеранів зібрати кошти для героя. І ось він і ще 300 кавалерів взяли участь в параді в Гайд-парку, який прийняли її Величність королева Єлизавета і принц Філіп.

Кавалери ордену Хреста Вікторії. Пилип Коновал у Першому ряду всередині

Помер Пилип Коновал на 72-му році життя. Його Хрест Вікторії та інші медалі були довірені Богданові Панчуку, канадському українському ветеранові, який служив в канадських військово-повітряних силах під час війни і який став керівним членом товариства канадських українських ветеранів. Ці медалі згодом придбав Канадський військовий музей, де вони досі зберігаються. Коновала поховав його полк з усіма військовими почестями з Українською католицькою церквою Іоанна Хрестителя на цвинтарі Нотр Дам в Оттаві.

Пилип Коновал – покровитель елітного Відділення 360 (Відділення Коновала) Королівського Канадського Легіону в Торонто.

У той час, коли українець Коновал отримував королівські почесті, його дружина загинула в сталінських концтаборах, а дочка Марія пройшла жахливу систему сталінських дитячих будинків і колгоспно-кріпацького життя, але так і не побачила свого батька …

“Як і не зник шрам на обличчі Пилипа Коновала, так і не змовкне слава цього загиблого канадського солдата українського походження: золотими літерами вписано його ім’я в історію Канади та Першої світової війни.”

Автор – Іван Дубченко, спеціально для “Ми – патріоти України“.

Джерело: oleg-leusenko.livejournal.com


Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР