Цей день в історії: Богдан Хмельницький з татарами розпочали облогу Львова

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Військо Богдана Хмельницького разом із татарами 372 роки тому, а саме 8 жовтня [28 вересня за старим стилем] 1648 року, розпочали облогу центру Руського воєводства Речі Посполитої.

Тоді саме тривала Визвольна війна українського народу під проводом Хмельницького проти польського панування. Понад 100 тис. козацького і татарського війська, а також озброєних селян рішуче налаштовані розграбувати Львів. Передміщани тікають за мури міста, жінки з дітьми ховаються у храмах і монастирях. У місті досить зброї, але мало харчів.

Богдан Хмельницький з Туган Беєм під Львовом («Гетьман Хмельницький з Тугай-беєм і козацько-татарською ордою при облозі Львова» «Хмельницький під Львовом») — картина польського художника Яна Матейка. Створена у 1885 році.

“Спочатку з’явилася орда під проводом Тугай-бея, а два дні пізніше показалася і козацька армія під проводом Хмельницького. Щільним і непробивним валом обложили місто: з півночі козаки, з полудня – татари”, – пише Михайло Грушевський в “Історії України-Руси” про початок облоги Львова.

10 жовтня гетьман Хмельницький віддає наказ полковникам захопити всі стратегічно важливі укріпленні монастирі й споруди. Першими падають мури церкви святого Юра, де сховались переважно русини. Люди Максима Кривоноса швидко захоплюють передмістя.

Табір козаків

До фортифікаційної споруди – кам’яного замку на горі “Високий замок” рятуючись, втікає близько три тисячі львів’ян. Кривонос штурмує замок. Фортеця витримує сім козацьких атак. Закінчуються припаси, розраховані лише на воїнів. Козаки перекривають водопостачання в місто. 14 жовтня козаки приставляють драбини до замкових мурів, інші кайлами пробивають стіни.

Здобуття Високого Замку військом Максима Кривоноса

До речі, зараз в парку Високий замок у Львові стоїть постамент пам’ятнику полковинику Максимові Кривоносу з наступними словами: 14 (24) жовтня 1648 року селянсько-козацькі загони під керівництвом героя визвольної вiйни полковника Максима Кривоноса рoзгромили військо польсько-шляхетських загaрбників і здобули замок на цій горі.

Бійниця південного муру, сучасний стан на Високому замку

Штурм Галицької брами коштував козакам близько двох тисяч yбитих та пoранених. Після невдачі Хмельницький ще раз спробував вдатися до переговорів… Остаточно замість 200 тис. дукатів (1,2 млн злотих) виплатили татарам тільки півмільйона злотих, окрім того, дали дари для Хмельницького та козацьких посланців. Зібрали золото, срібло, коштовності, зброю, дорогий посуд, килими і вироби мистецтва. Козацько-татарська облога обійшлась місту до мільйона золотих. Із них половина – викуп, а решта – рyйнyвання, відібрані худоба та хліб, мед, вино та гoрілка.

Орда вдовольнилась таким викупом і 23 жовтня повернулась у степи. Наступного дня Хмельницький згорнув облогу і вирушив на Замостя (місто в теперішній Польщі).

Облозі Львова 1648 року український історик Михайло Грушевський присвятив два розділи у VIIІ томі “Історії України-Руси”, узагальнивши усі вірогідні відомості з польських та українських джерел, які були відомі на початок ХХ століття. До цього часу ніхто з істориків не описував докладніше ці події. Пряма мова в оригіналі:

“Хмельницький, очевидно, від самого початку не мав ніяких воpожих замірів на місто, навпаки все робив, щоб забезпечити його від усякої шкоди й мусів хіба з іронією дивитись на ті дитинні “геройства”, на котрі силувалися міщане, заробляючи собі славу спасителів не тільки своєї малої “річи-посполитої львівської”, але й великої польської…

Він міг би дуже легко запалити місто, збомбардувати його до решти – особливо, після того, як козаки Кривоноса здобули Високий Замок, що панував над цілим містом, – козаки зі своїх гармат звідти могли “курей стріляти на Ринку”, як висловлюється Твардовский. Але козацькі гармати стояли мовчки або пoстрілювали злегка для пам’яти. Приступу не було. Дрібна війна, яка велася під мурами і дрібними успіхами, здобуваними в ній залогою, наповняла гордістю львовян, велася на власну руку поодинокими ватажками й полковниками, котрим Хмельницький у тім полишив до певної міри вільну руку, щоб не викликати занадто сильного невдоволення. Але він не підтримав їх ні разу всіма своїми силами”.

В чому ж причина такої поведінки – втратити кілька тисяч вояків під львівськими мурами, ще більше від хвороб та недостатнього постачання, і залишити місто, вдовольнившись кількома подарунками, бо той викуп, який зібрали львів’яни таки увесь дістався татарам? Чи сентименти до міста своєї юності та спогади про любовні пригоди спонукали Хмельницького пощадити місто? Чи видіння святого Івана-Яна з Дуклі налякало козацького гетьмана? Чи справді Хмельницький поспішав на Варшаву, щоб прискорити елекцію короля Яна Казимира? Але пощо він тоді взагалі втратив кілька тижнів під Львовом, щоби врешті-решт і так запізнитися?

До того ж, Хмельницький не вважав ще тоді Галичину своєю землею, лише кілька років по тому він став вимагати, що “до Вісли є наше”. І тому його військо поводилось тут восени 1648 року, як на вoрожій території, яку навіть не збирались завoювати, а просто хотіли пoгрaбувати.

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР