Романтичний Львівський Трамвай

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Трамвай за трамваєм…

У часи міжвоєнні у Львові був дуже знаний і популярний, як його пестливо називали, “вар’ятунцьо” Бувай. Вбраний у лахміття, Бувай сідав у перший-ліпший трамвай, їхав одну-дві зупинки, виспівуючи складені ним самим куплети, потім висідав, заходив до іншого трамвая і робив те саме. Львів’яни любили Бувая — він не жебрав, не крав, а вдовільнявся кількома грошами, які йому офірували вдячні слухачі. Власне, Бувай і прославив у своїй пісеньці львівський трамвай:

Сяду до трамваю —
Люди споглядають.
Бувай ти здорова,
Бо я від’їжджаю.
Трамвай за трамваєм,
За трамваєм трамвай,
А за тим трамваєм
Єще єден трамвай

Трамвай австрійський

Історія громадського транспорту у Львові починається з поштових диліжансів і так званих “тарадайок” з візниками. А 1835 року в нашому місті було започатковано перший в Україні справжній регулярний маршрут громадського транспорту — кінний омнібус, який сполучав середмістя з Винниками, причому кінцевою зупинкою була Чортівська скеля. 1861 року було збудовано першу в Україні залізницю сполученням Львів–Перемишль, а з 1880 року у Львові було започатковано перший кінний трамвай. Тендер на концесію, оголошений міською радою, виграло трамвайне товариство з Трієста. Враховуючи вузькість львівських вулиць, було обрано вузьку колію — 1 метр. 5 травня 1880 року відбулася перша поїздка кінного трамвая від Казарм Фердинанда (це трохи нижче теперішнього цирку) до Площі Митної. Вагон тоді були декількох типів: літній відкритий, закритий з одним салоном і пасажирський, поділений на два класи. Весь вуличний рух у Львові був аж до 1922 року лівостороннім. Вагони тягнули міцні, добре відгодовані коні. Цікаво, що вулицями Городоцькою і Шевченка (тодішня Янівська) догори вагон з пасажирами тягнуло три коня, а донизу — один. І відповідно, квиток на поїздку догори коштував дорожче, ніж донизу.

Літній вагон кінного трамваю, фото, кінець XIX ст.

Затримані тодішні “зайці”-безбілетники під наглядом поліції відпрацьовували цілий день на Пляцу Пруса (тепер це Площа Івана Франка). На місці сьогоднішнього скверика у ті часи була січкарня і трамвайні зайці рубали січку — корм для коней.

Кінний трамвай проіснував у Львові до 1909 року, тобто 15 років паралельно з електричним. Того ж року останніх 60 коней було на кінному ринку продано для сільськогосподарських робіт.

1894 року у Львові відбувалася Загальна вистава крайова — промисловий ярмарок, де було представлено найновіші на той час технічні досягнення. До цієї події австрійський уряд приурочив відкриття першого в імперії маршруту електричного трамвая. Наскільки бабця Австрія піклувалася про своїх тирольців Сходу говорить той факт, що у Відні електричний трамвай було запущено пізніше, ніж у Львові. До речі, в багатьох європейських столицях, зокрема у Лондоні, електричні трамваї почали їздити значно пізніше, ніж у столиці Галичини.

Перший електричний трамвай біля Стрийського парку

“Єдинка”, тобто маршрут №1, сполучала залізничний вокзал з Личаківською. Спочатку “єдинка” ходила лише до церкви Петра і Павла, пізніше до Личаківського парку. До 1923 року цей маршрут позначався літерами LD (Lyczakow — Dworzec, тобто Личаків — Вокзал.)

Наступні два маршрути електричного трамвая виникли ще у XIX столітті. Цю новацію, як і все нове, львів’яни сприйняли неохоче, можна навіть сказати, вороже. Найбільше прославилася така собі пані Скоробецька. Вона, як писали тодішні поважні львівські газети, зробила трамваю “пропозицію, фізично неможливу до виконання, з відповідними жестами”. Простішою мовою це означало, що згадана пані, закинувши спідницю і нахилившись до трамвая задом, закликала його поцілувати її в одне місце. Таким чином пані Скоробецька висловила протест конкурентові, який позбавив роботи її чоловіка, візника тарадайки з вулиці Підвальної.

Прокладання нових трамвайних маршрутів у Львові викликало справжню економічну революцію. Зокрема, коли було прокладено трамвайні рейки до кінця сучасної вулиці Коновальця, а це було 1907 року, ціни на землю у цьому найпрестижнішому житловому районі впали удвічі.

Трамвай польський

Трамвай на вул. Святої Софії (зараз вул. І.Франка), 1890

 

За Польщі, тобто у міжвоєнний період, трамвай був транспортом досить демократичним, ним користувалися і школярі, і студенти, і робітники, і вчителі, і лікарі, і адвокати. Квиток на разовий проїзд коштував 20 грошів, для школярів і студентів — 10 грошів. Але школярі воліли здебільшого прогулятися пішки і за ціну одного квитка купити собі два морозива по 5 грошів. Морозиво в тридцятих роках продавали, видавлюючи дозовану порцію зі спеціального автомата в паперовий ріжок. Воно було надзвичайно смачне і завжди перемішане із подрібненими натуральними фруктами чи ягодами. До речі, квитків на проїзд у трамваї, як таких, певний час не існувало: під наглядом поважного кондуктора пасажири, які заходили до вагона через коловорот, подібний на ті, що потім стояли на прохідних пунктах совєтських підприємств, кидали гроші до металевої скриньки. Сидіння у трамваях були дерев’яними і розташовувались як в сьогоднішніх електричках. У деяких вагонах пасажири сиділи на двох довжелезних лавках візаві і боком до напрямку руху. До 1935 року вагони мали невеличкі майданчики без даху над головою, на яких можна було, не заходячи до вагона, проїхатись безкоштовно. З такої нагоди охоче користали студенти і школярі. 20 грошів на трамвай — багато це чи мало? В середині тридцятих буханець житнього хліба коштував 12 грошів, а пшеничного — 18. Кілограм волового м’яса коштував 35 грошів, кілограм вершкового масла — 1 злотий. Але в той же час, той самий кондуктор, як і сільський вчитель початкової школи, заробляв 130 злотих на місяць. Висококваліфікований робітник чи майстер заробляли 300 злотих. Зняти двокімнатне пристойне помешкання у Львові з кухнею, водою, газом і електрикою коштувало всього 15 злотих на місяць. Добрі то були часи чи погані, здається, не варто замислюватись. Я думаю, що найкращі часи — це ті, в які живемо ми з вами.

Трамвай совєтський

 

Трамвай “Sanok” SN-1 в останні роки експлуатації на маршрутах. Фото Ханса

 

У совєтський повоєнний період трамвай коштував 15 копійок, а після хрущовської грошової реформи 1961 року — три копійки. Трамваї з часом вдосконалювались, ставали швидкіснішими і безшумнішими. Але безпека руху на горбистих львівських вулицях залишалась великою проблемою. Історія є історія, І тому я хочу розповісти вам про найбільшу львівську трамвайну катастрофу, можливо, навіть і тому, що про неї ніколи не говорили і не писали. Це сталося зимового дня 1971 року. З гори, з вулиці Городоцької від цирку на повному ходу мчала шістка, переповнена людьми: водій трамвая заснула за кермом. Просто на середині вулиці навпроти церкви святої Анни був острівок, на якому містилася зупинка і стояло багато людей. Некерований трамвай зійшов з рейок, протаранив людей на зупинці і врізався в огорожу 43-ї школи, відомої усім гарної будівлі з темно-червоної цегли в неороманському стилі. Тоді загинуло 26 осіб, цього ж вечора про це повідомив “Голос Америки”. А совєтські газети, радіо і телебачення мовчали, тоді було заборонено говорити про будь-які катастрофи і стихійні лиха, щоб не “заважати” радянському народові будувати комунізм. Після цієї трагедії зняли всі зупинки, які знаходилися на проїзній частині і було максимально обмежено швидкість вагонів, які рухаються згори до низу. На щастя, за останні тридцять років у Львові не було серйозних трамвайних інцидентів.

Трамвай на вул Підвальна у 1978 р. © Ханс Олерманс

1969 року у Львові розпочалась заміна старого трамвайного парку на нові чехословацькі спаровані вагони, до цього вагони були розділені системою бамперів і пружин. Того ж року ліквідували деякі маршрути, зокрема 12 номер, який прямував на самісінький Високий Замок і “десятку”, яка заїжджала на гору вулиці Івана Франка до Стрийського парку. Система продажу трамвайних квитків у ті часи мінялася чи не щороку. В середині шістдесятих у трамваях стояв автомат, у щілинку якого треба було кидати 3 копійки, а з величезного рулону можна було відмотати собі квитків скільки завгодно. У ті часи в суспільну свідомість впроваджувався “Моральний кодекс будівника комунізму”, який, окрім усіх можливих чеснот, виховував ще і чесність. Бувало вхопишся рукою за кінець рулону, вистрибнеш на повному ходу на вулицю, тягнучи за собою паперову стрічку, трамвай мчить собі далі, а на цілий квартал розвивається багатоденна норма продажу квитків. Приблизно з 1970 року у трамваях з’явилися так звані “однорукі бандити” — автомати, які вже дозували продаж квитків: кинувши три копійки, ви тягнули за металеву ручку, всередині щось клацало і аж тоді у віконечко вилітав лише один квиток. Потім увели систему компостерів, яка існувала ще донедавна, і нарешті повернулися до системи кондукторів — живих контролерів нашої з вами совісті.

Трамвай Tatra T4SU № 853 © Ханс Олерманс

Трамвай сучасний

Трамвай Tatra KT4SU © vk.com

 

У наш час обсяги перевезень у трамваях зменшуються, адже є багато альтернативних варіантів їзди. Вже досить рідко можна побачити заповнені ущерть вагони і, тим більше, львів’яни, напевно, ніколи вже не побачать пасажирів на дахах трамвайних вагонів, як це було на межі шістдесятих і сімдесятих, коли уболівальники “Карпат”, поспішаючи на футбольний матч, шаленим штурмом брали “четвірку”.

Але для справжніх львів’ян трамвай і надалі залишається чимось дуже близьким, ностальгічним, романтичним і таким, без чого наше чудове місто уявити собі просто неможливо. Львівський трамвай залишається і надалі чимось загадковим і неординарним. В кінці “шістки” стоїть абсолютно феноменальний трамвайний знак “Зупинка на вимогу”. Скажіть, де ще, крім Львова, можна піднятою рукою зупинити трамвай, як звичайну собі маршрутку?

Трамвай Електрон © vk.com

Джерело: www.lvivbest.com


Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР