П’ятниця, Вересень 15

In memoriam. У Львові поховали медсестру УПА Дарію Полюгу: 8 фактів з життя

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

У середу, 13 вересня, на Личаківському цвинатрі на полі № 52 поховали учасницю українського визвольного руху Дарію Полюгу (Масюк), яка пішла у вічність на 92-му році життя напередодні.

Локальна історія зібрали 8 найважливіших фактів з життя відомої львів’янки, про які варто знати:

Дарія Полюга в юнацькі роки, м. Яворів Львівська обл., 1941-1942 рр. Фото: territoryterror.org.ua

1. Народилася 4 березня 1926 року у Яворові, що на Львівщині. В 1942 році вступила до Юнацтва ОУН. «Це був час патріотичного піднесення. Тоді вся молодь думала над тим, щоби здобути українську державу. Тож було наше гасло – здобудеш українську державу, або згинеш у боротьбі за неї. Ми всі вірили в то».

Світлина з першого причастя Дарини Полюги, м. Яворів Львівської обл., 1934р. Світлина з особистого архіву Дарії Полюги, м. Львів.

2. У 1944 році пройшла вишкіл медсестер, яким керував доктор Юрій Липа. «Тоді почалися бої, були ранені хлопці. Не вистачало ні медикаментів, ні перев’язочного матеріалу. Пам’ятаю, як привезли хлопця з Наконечного. Він був ранений у грудну клітку, весь у крові. Його привезли на фірі, зверху снопами прикрили, обробили рани і покликали доктора Липу. Він мав саквояжик з інструментами. Й операцію робив, як-то кажуть, на ходу».

3. За рекомендацією крайового проводу ОУН, вступила до Львівського медінституту. Працювала в УЧХ, допомагала сотні «Переяслав». «Я, як медсестра УЧХ, хотіла далі працювати у підпіллі, але вже 46 року почалася легалізація. Тоді був приказ Крайового Проводу, що вся молодь, яка ще не розконспірована має йти вчитися. У школі я вчилася на відмінно, мала навіть грамоту «товарища Сталіна й Лєніна». З тою грамотою я поступила в медінститут без іспитів».

4. Та 4 жовтня 1948 року, на 4 курсі медінституту, Дарію Масюк заарештували. «Стук страшний вночі, близько другої. Забрали нашого господаря Давидовича. Їхня родина була вся арештована за зв’язок з Шухевичем. Забрали його й зайшли в кімнату до мене, зробили обшук. Його завезли, а тоді прийшли по мене: «Собирайся!» Це було 4 жовтня 1948-го. Завезли на Лонцького. Почали «обработку». Затемнена кімната. Світло в очі, я одна, а я їх троє за столом. І почали випитувати… Тоді вони згадали про Яворів, мовляв, ти ж була зв’язковою, медсестрою УЧХ, із доктором Липою мала зв’язок. Тоді арештували нашу районну провідницю і її видно так били, що вона взяла і розказала все. На той час моїх батьків й брата вже арештували. Батьків вивезли в Кемеровську область і я була сама. Жила на одну стипендію».

5. У результаті, згідно з рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР, Дарію засудили за ст. 54 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Вона відбувала покарання у таборах Інти (Комі АРСР). «Нас розмістили в бараку. Пам’ятаю, вночі лежимо, а один із тих бандитів шастає по нарах і шукає свою «дєвочьку». То були страшні часи. Політичні в’язні сиділи разом із «битовиками». Це було півроку, а пізніше їх від нас забрали. Були тільки політичні»…

6. У таборі Дарія познайомилася з майбутнім чоловіком Любомиром Полюгою, особистим охоронцем Романа Шухевича. «Брат мій пропуск дістав і я перший раз прийшла до нього на побачення. Дівчата мене вдягали: дістали нову сукенку, волосся підкрутили. Заходжу в той барак і дивлюся йде Любомир… 15 хв побачення дали…»

Дарія Полюга (перший ряд, друга ліворуч) і Любомир Полюга (другий ряд, ліворуч) з друзями після виходу з таборів. 2-га половина 1950-х років. Фото: territoryterror.org.ua

7. У 1956 році, коли Дарію звільнили, вона одружується з Любомиром Полюгою. Та дозволу повернутися на Західну Україну подружжя не отримує. «Мене звільнили у вересні. Потім ми розписалися, брат свідком був, а потім Любомир пішов на ОЛП-2. Але вже на самого Миколая його звільнили. І на другий день свят ми побралися. Були навіть священики. Їм прислали священичий одяг і вони нас там повінчали. Нас як звільнили, то ми ще мали в поселеннях відбути 1, 5 року. Не можна було виїздити… Моїх батьків звільнили з поселення. Вони приїхали в Яворів, хати їм не віддавали, бо сказали, що сиділи ваш син і дочка. Дали всього 24 години і їдьте, куди хочете. І вони поїхали у м. Цюрупинськ (Олешки) Херсонської області…»

8. Згодом туди приїхали й Полюги. Після відновлення незалежності вони разом з однодумцями організували в Олешках «Просвіту», «Народний Рух», брали участь у реставрації Олешківської Січі, у створенні козацького куреня тощо. «Ми звільнилися нам не можна нікуди з дитиною. І там в Цюрюпинську почали працювати лікарями». Лише 2004–го сім’я змогла перебратися до Львова.

Коментар ветерана ОУН-УПА Дарії Полюги, нагородженої відзнакою “Почесний знак святого Юрія”, з нагоди 20-річчя Незалежності України. Львів, 24 серпня 2011 р. © territoryterror.org.ua/uk

Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР